Виступи вчителя (2010-2015рр.)

Виступи  Самініної О.В. на педагогічних радах, 
міських ,обласних,Всеукраїнських  семінарах, методичних об’єднаннях вчителів міста протягом останніх років 
(2010-2015 н.р.)

Я маю творчий потенціал.

                                                                                         Я хочу реалізувати його.

                                                                                                           Я впевена, що мені не вдасться.

                                            Я схильна ризикувати.

Я вмію бачити проблему і

можливість її розв’язання.

Я маю критичне і гнучке мислення.

Я в пошуку!

Я виховуваю творчу особистість!!!

        

12-13 листопада 2014 року на базі Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка відбувся Всеукраїнський семінар «Інноваційні технології в системі літературної освіти України». У ньому взяли участь дипломанти й лауреати Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2014» у номінації «Світова література» (Одеса, 2014 р.). Найкращі учителі-словесники з різних областей України приїхали до Полтави з метою обміну передовими методиками й технологіями в галузі викладання світової літератури, а також обговорення перспектив розвитку предмета. У межах програми семінару відбувся круглий стіл «Підручник нового покоління: інноваційні стратегії, зарубіжний і вітчизняний досвід» (керівники - проф. О. М. Ніколенко, проф. В. І. Мацапура, доц. О. В. Орлова), відкрита лекція проф. О. М. Ніколенко  на тему «Імпресіонізм у літературі й мистецтві», презентація досвіду учителів-практиків перед студентами й викладачами факультету філології та журналістики. Для учасників семінару було відчинено двері Літературної вітальні «Зелена лампа», де проф. О. М. Ніколенко і ст. викл. І. В. Фісак представили присутнім новітні переклади творів зарубіжної класики (Ф. Шиллера, Г. Гейне, Р. Л. Стівенсона, Р. Кіплінга, С. Гудзенка, К. Симонова та ін.), здійснені викладачами кафедри світової літератури у процесі підготовки сучасних підручників зі світової літератури для шкіл з українською мовою навчання. Гості в супроводі проф. О. М. Ніколенко та доц. О. В. Орлової відвідали гоголівські місця Полтавщини, побували у Свято-Миколаївській і Свято-Троїцькій церквах (Диканька), Національному музеї-заповіднику М. В. Гоголя (Гоголеве).Всеукраїнський семінар відкрив нові обрії розвитку предмета «Cвітова література», який має важливе значення для процесу входження юного покоління українців в культурне поле Європи та інших цивілізованих країн світу.

Виступ

В основу сучасних концепцій змісту шкільної освіти покладений культурологічний підхід до його будови. Зміст освіти розглядається як педагогічно адаптований соціальний досвід людства, який є тотожним за структурою людській культурі.  На початку ХХІ століття, коли у суспільстві відчувається гострий дефіцит культури серед молоді, а інформаційний простір містить елементи жорстокості, бездуховності, насильства, проблеми морального становлення особистості стають особливо загостреними й актуальними. Тому сьогодні, як ніколи, педагогам слід формувати світогляд учнів, збагаченний гуманістичними ідеями, поглядами, переконаннями, ідеалами української і світової духовної культури. Усе це й визначило  вибір проблеми, над реалізацією якою працюю протягом останніх років: «Формування культурологічної компетентності учнів на уроках світової літератури», яка є цілком актуальною в контексті розвитку сучасної освіти, культурних запитів особистості. 

Провідна ідея досвіду полягає в пошуку шляхів розвитку культурологічної компетентності учнів.

    Формування компетентної особистості учня у процесі вивчення літератури здійснюю через поєднання діяльнісного, особистіснто-орієнтованого, компетентнісного підходів шляхом забезпечення міжпредметної інтеграції, використання розвиваючих інтерактивних технологій, технології створення ситуації успіху, проектної діяльності з використанням інноваційних комп'ютерних технологій, урахування суб'єктивного досвіду учнів, спрямування позакласної діяльності на набуття учнями позитивного соціального досвіду. Це й становить інноваційну значущість досвіду.

Формування культурологічної компетентності здійснюю через:

- технологію «створення ситуації успіху»;

- діалогову стратегію навчання;

- інтеграцію знань із літератури, живопису, музики, балету, театру, кіно тощо: так під час вивчення давньоруських билин учні встановлюють особливості розкриття героїчних образів у творах різних видів мистецтва (О.Бородін, симфонія №2 і картина «Богатирі» В. Васнецова); пропоную творчі домашні завдання: обрати вірш Б. Пастернака, який найбільше сподобався, оформити ілюстративно (дібрати зоровий образ із галереї художників-імпресіоністів) і озвучити (підібрати музичний супровід); від сприйняття явищ  культури, творів мистецтва учень переходить до взаємодії з культурним досвідом людства, аналізуючи його і формуючи власний світогляд і принципи діяльності;

- активну порівняльно-зіставну роботу: вивчення різножанрових творів, що презентують різні мистецькі епохи та національні культури в єдиному тематичному блоці (скажімо, «Пригоди і фантастика», «Героїчне минуле в літературі» в 7 класі) дають змогу зіставити у творах головні сюжетні лінії, мотиви, особливості поетики; порівнюючи Прометея Гете і Байрона учні розуміють відмінність у світосприйманні поета Просвітництва і поета романтизму. При виборі форми домашнього завдання намагаюся знайти такий кут зору, під яким навіть звичайне перетворюється на дивовижне (наприклад, при вивченні балади Ф.Шиллера «Рукавичка» пропоную скласти кодекс рицаря, учні ж, занурившись у проблему, знаходять історичні джерела, пояснюють значення поняття «кодекс» і розуміють протиріччя у поведінці рицаря, намагаються дати їм пояснення, оцінку з точки зору сучасників події та сьогодення, аргументують власну думку); 

- ефективність пошуково-дослідницького методу: на сторінках шкільного сайту розміщую завдання, список джерел; активно застосовую метод проектів (творчий, дослідницький, інформаційний);створюю динамічні проблемні групи, разом з учнями шукаємо істину та вирішуємо проблеми; підготовка школярами різноманітних видів дослідження (біографічних, краєзнавчих, історичних, мистецтвознавчих) сприяє розвитку необхідності читацьких умінь і навичок, пробуджує інтерес до аналітичної роботи з літературним текстом; 

- інноваційні прийоми активізації пізнавальної діяльності та елементи технології критичного мислення: наприклад, особисті асоціації,  блок-опори, створення сенканів, інсценування історій, створення реклами в групах, «Криголам», «Лови помилку», «Символ твору», «Інформаційний пакет», «Гронування», «Асоціативний кущ», «Блайднес», «Цитатна доріжка», «Лист письменнику» тощо;

- використання інформаційних технологій: різні види графічного та звукотехнічного унаочнення до теми, яка вивчається (короткі відеофільми про життя автора, екранізації творів світової літератури, аудіозаписи виразного читання віршів, пісень і романсів на вірші відомих поетів ,  презентації  до життєвого шляху творів митців).

  У контексті реалізації провідної ідеї ефективним є мультимедійний контент, який дає змогу проводити нестандартні типи уроків: урок-гра, урок-подорож, урок-екскурсія, урок-дослідження, урок-засідання літературного клубу, урок-квест, урок-презентація, захист творчих проектів.Активно використовую у своїй роботі інтерактивну  дошку, яка надає можливість не тільки урізноманітнити навчальний матеріал, а й сприяє підвищенню активності учнів; серед прийомів – завдання на встановлення відповідностей, послідовності; ефективними є прийоми групування об’єктів, зіставлення образів, заповнення пропусків;

- розширення культурно-освітнього середовища через позакласну та позашкільну діяльність (проведення вечора «Муза кохання» (за творчістю О.С.Пушкіна), літературна композиція про любов та війну («У війни не жіноче обличчя»), свята до Дня закоханих тощо). Активну роботу над реалізацією методичної проблеми проводжу в межах літературного гуртка «Сузір’я» протягом останніх шести років. Стали традиційними відвідування разом з учнями театрів, музеїв, виставок, зустрічей із поетами та письменниками Херсонщини, спортсменами, відомими науковцями, що є носіями певних досягнень різних напрямів культури України на сучасному етапі;

- рефлексію діяльності в культурно-освітньому середовищі: діяльність учнів на цьому етапі забезпечує збільшення їх словарного запасу, надає можливість розширити знання з теми, побачити різні підходи до оформлення відповіді, складання схем. Школярі осмислюють відкриті й усвідомлені ними на уроці ідеї, дискутують, отже, здійснюється процес формування  культурологічних компетентностей, самоаналізу та самооцінки учнів.

  Таким чином, підкреслюючи важливість моделювання культурно - освітнього середовища за допомогою запропонованих методів і прийомів, я забезпечую умову щодо формування в учнів культурологічної компетентності, надаю  можливість проявитися самостійним, творчим здібностям дитини, бажанню використовувати знання на практиці, залучаю учнів до різноманітної діяльності, яка задовольняє його духовним потребам, що є основною метою навчального курсу з літератури та складовою предметних компетентностей учнів, даю змогу розкрити  сенс життя.                    

·        Формування в учнів інтересу до науково-дослідницької діяльності при вивченні світової літератури.·        Інтерактивні технології у навчанні  у викладанні  світової літератури.
·        Типи нестандартних уроків при вивченні у старших класах світової літератури.
·        Інтерактивні та мультимедійні технології як шлях удосконалення  структури сучасного уроку.·        Основні  напрямки  використання  ІКТ на уроках  світової  літератури.
·        Впровадження  нових моделей уроків, заснованих  на інноваційних           технологіях.·        Технологія формування  інтелектуальних  умінь  в умовах компетентнісного підходу.
Формування в учнів інтересу до науково-дослідницької діяльності при вивченні світової літератури

                                    http://www.slideshare.net/aleabestteather/ss-29780942

Вчення, позбавлене, будь-якого  інтересу і взяте тільки силою примусу вбиває в учня прагнення  до навчання, без якого він далеко не піде вчення ж, що спирається на інтерес  учнів до предмета, стає більш легким і плідним, сприяє активному одержанню ними усвідомлених і міцних знань. Інтерес є дієвим, реальним мотивом навчання.

К.Д. Ушинський

Процес формування будь-якої особистісної якості неможливий без створення визначених умов, що забезпечують його успішність. Ю.К.Бабанський стверджував, що „ефективність педагогічного процесу закономірно залежить від умов, у яких він протікає”.

У педагогічному плані це виражається в створенні таких умов, що забезпечили б досягнення заздалегідь очікуваного результату. Відповідно до цього положення, правомірність прогностичних чекань щодо формування інтересів в учнів до НДР, як важливої складової педагогічної праці, має об'єктивну основу в змісті, методах, особливостях навчально-виховного процесу. У зв'язку з цією важливою умовою закріплення стійкого дослідницького інтересу в учнів є включення до змісту навчально-пізнавальної діяльності елементів дослідницької діяльності.

А. Франц писав: «Щоб перетравлювати знання, треба поглинати їх з апетитом». Таким чином, для того, щоб учні стали активними учасниками навчального процесу, необхідно так організувати навчальну діяльність, щоб учням було цікаво здобувати знання.

Що таке «інтерес»?

Інтерес - це таке емоційне ставлення учнів до предмета, яке викликає у дітей бажання пізнати досліджуване і стимулює захоплення цим предметом. Зовні це відношення виражається у допитливості учнів, в їх увазі і активності на уроці.

Інтерес школярів до навчання є визначальним чинником у процесі оволодіння ними знаннями. Він є основним внутрішнім мотивом навчання.

Психологи вказують на три основні мотиви, що спонукають школярів вчитися:

По-перше, інтерес до предмета. (Я вивчаю літературу не тому, що переслідую якусь мету, а тому, що сам процес вивчення приносить мені задоволення). Це вищий ступінь інтересу - це захоплення.

По-друге, свідомість. (Заняття з даного предмета мені не цікаві, але я усвідомлюю їх необхідність і зусиллям волі змушую себе займатися).

По-третє, примус. (Я займаюся тому, що мене змушують батьки, вчителі). Часто примус підтримується страхом покарання або спокусою нагороди.

Як формується інтерес до дослідницької діяльності? Інтерес до оволодіння знаннями у школярів формується лише за умови відповідної організації вчителем навчальної діяльності. Якою має бути ця діяльність? Як зробити уроки літератури цікавими? Як активізувати діяльність учнів? Ці питання ставить перед собою будь-який творчо працюючий учитель. Є три  аспекти формування інтересу до літератури в цілому і дослідницької роботи з літератури зокрема: через урок, книгу і позакласне заняття.

Формування інтересу через урок.

Основна роль у вихованні інтересу до дослідження з предмета належить способам організації вчителем діяльності учнів на уроці. В залежності від того, як організована ця діяльність вирішується доля інтересу. І тут найбільш доречно згадати давню китайську приказку: «Скажи мені - і я забуду, покажи мені - і я запам'ятаю, залучаючи мене - і я навчуся». Ідея залучення учня в навчальну діяльність лежить в основі діяльного підходу в навчанні, який є основою нових стандартів навчання. Діяльнісний підхід - метод навчання, при якому дитина не отримує знання в готовому вигляді, а видобуває їх сама у процесі власної навчально-пізнавальної діяльності. В основі технології діяльнісного підходу лежить участь дитини в навчальному процесі в якості суб'єкта навчання (тобто того, хто навчається, а не того, кого навчають).

Як «працює» діяльнісний підхід на уроці, наприклад, на етапі вивчення нового матеріалу. Завдання вчителя при введенні нового матеріалу полягає не в тому, щоб наочно і доступно все пояснити, розповісти і показати, а в тому, щоб організувати дослідницьку роботу дітей, щоб діти самі «додумалися» до вирішення ключової проблеми уроку і самі пояснили, як треба діяти .

Найбільш сприятливі для пробудження і розвитку пізнавального інтересу умови виникають тоді, коли вчитель не викладає матеріал в готовому вигляді, а організовує самостійну діяльність учнів. Ще Сократ в евристичних бесідах стверджував, що навчитися грати на флейті можна тільки, граючи самому.

Учитель не пропонує навчальний матеріал у готовому вигляді, створює на уроці проблемну ситуацію - ситуація пізнавального утруднення, що виникає тоді, коли учень розуміє завдання (явище, ситуацію), намагається її вирішити (пояснити), але відчуває недостатність наявних знань. У цей момент ситуація викликає в учнів бажання знайти пояснення незрозумілому фактом, створює мотиви дослідницької  діяльності і викликає до неї інтерес.

Проблемна ситуація може виникнути на будь-якому етапі уроку. Все залежить від вчителя, як він вирішить, де більш доречна і ефективна буде постановка проблемного завдання, проблемного питання або проблемної ситуації.

Проблемне навчання на уроках літератури. В даному випадку доречною є думка Е.Н.Ільіна, який стверджує, що «аналіз літературного твору повинен виростати в етичну проблему. Шкільна книга, перш за все і у великій мірі, моральна тема, а не відрізок теорії та історії літератури ».  Часто проблема заявлена ​​у формулюванні теми, а подальший хід уроку - це вирішення цієї проблеми.

В основі таких уроків - проблемна ситуація, яка будується на основі зіткнення двох різних точок зору на якесь питання.

Наприклад, урок літератури в 11 кл. «Гранатовий браслет» І. А. Купріна.

Тема уроку: Почуття Желткова - це велика любов або сліпий захват?

На початку уроку створюється проблемна ситуація, в основі якої висловлювання В. Львова - Рогачевського і Д. С. Лихачова.

В. Львів - Рогачевський (літературознавець н.20в. «Купрін говорить про любов, але не про ту, любов, яку звели до горобиних залицянь, до роздягання і підглядання ... «Гранатовий браслет» Купріна - це подарунок новому поколінню, це заклик до великої любові ».

Д. С. Лихачов. «Любов не повинна бути беззвітною, вона повинна бути розумною. Це означає, що вона повинна бути з'єднана з умінням помічати недоліки, боротися з недоліками - як в улюбленій людині, так і в оточуючих людях. Вона не повинна бути сліпою. Сліпий захват (його навіть не назвеш любов'ю) може призвести до жахливих наслідків? »

-Яка точка зору близька вам? Чому?

Учні висловлюють власні думки, а досліджуючи текст, визначають точку зору самого автора.

У процесі вирішення проблемних завдань учні вчаться встановлювати зв’язки між подіями у творі, встановлювати героїв різних творів, виявляти авторське ставлення до зображеного, висловлювати своє бачення вирішення тієї чи іншої проблеми. Наприклад, у 5 класі на уроці позакласного читання „чи такі вже різні дві „Попелюшки?” учні вчилися зіставляти казки Ш.Перро та братів Грімм, знаходили схожість та відмінність героїнь, виявляли авторське ставлення до зображеного. Свої висновки заносили у таблицю

Використання ІКТ як спосіб розвитку інтересу до дослідження з предмета.

Сучасні школярі активно використовують інформаційні технології. Вони виховані на елементах комп'ютерної культури. Психологи давно помітили, що сучасні діти інформаційного суспільства - це діти екранної інформації, яка сприймається ними набагато краще, ніж книжкова інформація. Тому якщо ми хочемо, щоб урок був цікавий учням, необхідно проводити його на новому сучасному рівні, а це значить, що необхідно поєднувати традиційне навчання і нові сучасні інформаційні технології навчання, завдяки яким можна зробити віртуальну екскурсію на батьківщину письменника або поета, побувати в його музеї, почути майстерне читання улюблених класичних творів і т.д.

Використання ІКТ з їх можливостями (систематизація, барвистість, цікавість, мобільність пропонованої інформації), безумовно, підвищують інтерес учнів до уроку і до предмета.

Формування інтересу до предмету через книгу.

Діти 21 століття - відносяться до зовсім іншої генерації - так званого «покоління мережі». Вони живуть в режимі «он-лайн»: обмінюються миттєвими текстовими повідомленнями на екрані комп'ютера або мобільного телефону, інтенсивно спілкуються з однолітками в соціальних мережах, а телебачення їм замінює YouTube. Темп їх життя, освоєння сучасних технологій диктує інші завдання. Вони не губляться, як багато хто з дорослих, в потужному інформаційному потоці. Навпаки, вони купаються в ньому, це їх природне місце існування!

Про виховання інтересу до книги багато писав Е.Н. Ільїн: «Захопити книгою - це захопити собою. До себе, а не до предмета перш треба викликати інтерес.  Я поділяю думку Е.Н.Ільіна, який стверджує: «Захопити книгою - це захопити собою. До себе, а не до предмета перш треба викликати інтерес ».

Уроки світової літератури мають великий виховний потенціал. Саме цей курс дає можливість прилучити учнів до фундаментальних цінностей слов’янського та західного світу. Головним етапом роботи на уроці світової літератури є пробудження цікавості до читання. Необхідно надихнути учнів на читання, зацікавити книгою, зробити книгу духовною потребою. Для зацікавлення учнів творчістю і особистістю письменника варто залучати учнів до збору та досліджень невідомих фактів з життя письменників. Таким чином збирається і упорядковується матеріал про творчість багатьох письменників (портрети, висловлювання письменника, висловлювання про письменника, спогади друзів, рідних, сучасників, листування, біографічні довідки, інформація про історію написання твору, віртуальні екскурсії, галереї пам’ятників, висловлювання сучасників та інші).

Зібраний матеріал дає можливість застосувати різноманітні методичні прийоми, наприклад: виставка портретів, ілюстрацій, інтерв’ю з письменником, уявна подорож до музею, екскурсія до пам’ятника.

Педагог, організовуючи дослідницьку роботу учнів на уроці, може практикувати широке використання епіграфів до уроків, що допомагають активізувати розумову діяльність учнів, проведення поетичних п’ятихвилинок, які створюють особливий емоційний фон уроку, використовувати завдання, запитання, розв’язання яких створює на уроці атмосферу пошуку.

Так, наприклад, епіграфом до уроку у 8 кл. „Хто ви – дон Кіхоте Ламанчський?” служать слова Ліни Костенко:

Ти, Дон Кіхоте, може біснуватий?

Що в тебе є? Печаль і далина.

Тобі не досить – просто існувати?

Ти хочеш побороти чаклуна?

Перед учнями ставиться проблемне питання:

Хто  ж він – божевільна людина чи шляхетний лицар?

У 7 класі на уроках, присвячених вивченню повісті М.Гоголя „Тарас Бульба”, учні вирішують такі проблемні питання:

1. Чи можна виправдати вчинок (вбивство сина) Тараса Бульби?

2. У чому полягає трагедія Андрія?

3. Хто такий Тарас Бульба: народний герой чи розбійник?

   Забезпечити тісний зв'язок НДР з навчальним процесом, зі змістом занять і технологій навчальних занять – актуальна задача педагогів, які намагаються органічно включати в навчальну програму завдання дослідницького характеру, заздалегідь планувати їх з урахуванням специфіки досліджуваного предмета, визначати методику виконання НДР, прогнозувати її результати. Особливістю навчального процесу, спрямованого на навчально-дослідницьку діяльність, є фактор суб'єктивного, „відкриття” нового знання, що має не об'єктивну, а лише суб'єктивну значимість і новизну.

Не менш важливою умовою формування дослідницького інтересу учнів є чіткість мети й задач майбутньої роботи. Підлягає виділенню виховна мета, оскільки навчання неминуче виховує, а тому виховна функція уроку повинна бути свідомо визначена. Таким чином, ступінь інтересу до НДР багато в чому визначається тим, як учитель у процесі навчально-пізнавальної діяльності допомагає учням усвідомити необхідність і значимість навчально-дослідницької роботи. За допомогою навчальної інформації та технології навчання вчитель обґрунтовує задачі, що повинні бути вирішені в ході навчально-дослідницької роботи:

·       оволодіння методами наукового пізнання, заглиблене й творче засвоєння навчального матеріалу;

·       формування навчально-дослідницьких умінь і навичок;

·     навчання учнів методиці й засобам навчально-дослідницької роботи;

·    розвиток здібностей дослідження, аналізу літературних і інших джерел знань;

·           аналіз та оцінювання власних результатів;

·            відстоювання своєї точки зору.

Інтерес учнів до НДР зростає, якщо  мета і завдання роботи будуть усвідомлені учнями в особистісному сприйняті.

 Важливою умовою формування дослідницьких інтересів школярів є організація навчання, заснованого на принципах новизни навчального матеріалу, його відповідності сучасним науковим досягненням і практичній значимості, високій активності тих учнів, яких навчають, які повинні одержувати знання не в готовому виді, а в результаті самостійного рішення навчально-дослідницьких задач. У зв'язку з цим, великого значення набуває впровадження в навчальний процес проблемного навчання.

Важливою умовою розвитку дослідницьких інтересів учнів є організація навчальної діяльності, удосконалення її змісту в плані збільшення „проблемності” навчання як в області рішення проблем, так і в області розвитку потреб у дослідницькій діяльності, формування їхнього домінуючого призначення в загальній системі внутрішньої та зовнішньої мотивації, що регулює навчально-дослідницьку діяльність.

Проблемний підхід у організації навчально-пізнавальної діяльності учнів забезпечує уявне конструювання, що дозволяє абстрагуватися від почуттєвої основи, представляє тому, кого навчають, можливість охопити конкретне в усьому розмаїтті явищ, проникнути в сутність досліджуваного предмету, розкрити найбільш глибокі причини його саморозвитку. Тобто найбільш адекватно відбиває структуру НДР. Саме організація навчання на принципі проблемного підходу виступає однією з умов закріплення стійкого інтересу учнів до навчально-дослідницької роботи.

Дослідницький інтерес школярів визначається їхньою потребою в самовдосконаленні. Ця потреба виникає не тільки в процесі пошуку учнями відповідей на поставлені питання в ході уроку, але й під час розвитку в них бажання й уміння самостійно бачити, формулювати навчальні проблеми. 

У процесі навчально-пізнавальної діяльності учні  знаходяться в ситуації необхідності самостійного продукування нових цілей у всіх їхніх різновидах – формулювання питань, задач, гіпотез. Реалізація й закріплення в учнів пізнавальної потреби в цілеспрямованості є основа розвитку їхніх інтересів до дослідницької роботи.

Важливою умовою формування в учнів інтересу до навчально-дослідницької роботи є розмаїття її форм. У  практиці з вивчення предметів російської мови та зарубіжної літератури одержали визнання наступні форми:

·                         реферати, доповіді із досліджуваних проблем;

·                         індивідуальні домашні завдання, що містять у своїй основі навчально-дослідницькі задачі як теоретичного плану, так і практичного: вирішення творчих практичних задач ускладненого характеру, дослідження конкретних фактів, явищ, процесів;

·      введення до змісту уроку проблемних питань, навчально-дослідницьких проблем;

·           асоціативні диктанти;

·           аналітично-пошукові завдання;

·           порівняння творів різних видів мистецтва.

Розмаїття форм навчально-дослідницької роботи сприяє активізації пізнавальної пошукової діяльності учнів; удосконалюванню навичок і умінь раціональної розумової праці; розвиткові умінь формулювати й вирішувати задачі; оволодінню методикою навчально-дослідницької роботи, підвищенню рівня інтересу учнів до навчально-дослідницьких завдань . НДР виконується за завданням учителя. Під його керівництвом школярі виконують навчально-дослідницькі завдання, вибирають теми для самостійної дослідницької роботи, знайомляться з метою, задачами й результатами майбутньої роботи.

Однією зі значимих умов, що забезпечують становлення інтересу учнів до навчально-дослідницької роботи, варто вважати створення при виконанні дослідницьких завдань ситуації успіху й волі вибору для кожного учня. Перші позитивні результати дослідницької роботи, відчуття успіху, радості й задоволення від досягнутого закріплює інтерес у школярів, виробляє потребу в систематичних заняттях дослідницького плану.

Таким чином, важливими умовами науково-дослідницької діяльності  є:

 спрямованість навчально-пізнавальної діяльності,  внесення до її змісту завдань дослідницького характеру,  стимулювання участі кожного школяра у виконанні завдань,закріплення дослідницьких умінь і оволодіння методикою навчально-дослідницької роботи, що сприяє формуванню і закріпленню дослідницьких інтересів учнів.

Навчально-дослідницька діяльність дозволяє розвивати здатність аналізувати й узагальнювати факти, приймати рішення, сприяє індивідуалізації навчання, забезпечує творче співробітництво вчителя й учня, забезпечує вплив особистості вчителя на формування особистості школяра.

Науково-дослідницька робота  дає учням великі можливості для успішної реалізації в майбутньому.

Основні  напрямки  використання  ІКТ на уроках  світової  літератури 

До безперечних переваг мультимедійних технологій у шкільній практиці можна віднести:

- розширення сфери доступу до різних видів інформації (Інтернет, електронні бібліотеки, довідники, книги, енциклопедії тощо);

- швидкість знаходження, передавання, опрацювання великого обсягу інформації;

- анімаційність та колористика матеріалу;

- зручне та компактне збереження (касета, дискета, диск) і тиражування програм;

- багаторазове та різнорівневе використання і коригування навчальних мультимедійних програм відповідно до психолого-вікових особливостей школярів та індивідуальних уподобань учителя;

- динамічність у створенні різних за ступенем складності схем, таблиць, кросвордів, ребусів, вікторин тощо;

- використання значного обсягу аудіовізуального навчального матеріалу (малюнки, фото, репродукції картин, карти, портрети, ілюстрації, аудіо-, відео- та кіноматеріали тощо) та можливість його творчого комбінування;

- унаочнення абстрактних теоретичних понять;

- моделювання навчальних ситуацій у просторі та часі (віртуальні екскурсії до музеїв і культурних центрів світу, подорожі до різних країн, історичних епох);

- урізноманітнення методів, форм і прийомів навчання;

- ефективність використання мультимедіа у проведенні нестандартних уроків (урок-подорож, урок-вікторина, урок-семінар, урок-диспут і т.д.);

- можливість індивідуального, групового, колективного, самостійного та дистанційного навчання (взаємодія вчителя й учня за допомогою комп’ютерних комунікацій) — використання інтерактивних технологій;

- проектна діяльність (дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні проекти);

- розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей;

- розвиток умінь експериментально-дослідницької діяльності;

- формування інформаційної культури учнів тощо.

 Завдяки мультимедіа навіть сухий теоретичний матеріал оживає, а абстрактні поняття постають як конкретні явища, видатні хрестоматійні постаті перетворюються на живих особистостей, історичні події — на реальну минувшину, хімічні або фізичні процеси — на закономірності природи, що оточують людину. До того ж, в процесі засвоєння програмового матеріалу в учнів одночасно працюють кілька видів пам’яті, зокрема, слухова та зорова. 

Навчальні мультимедійні технології — це найсучасніші науково обгрунтовані й забезпечені засоби наочності.

  Таким чином, використання мультимедійних технологій у поєднанні з інтерактивним навчанням є однією з найефективніших форм навчання.

Мультимедійні технології відкривають нові можливості для проектної діяльності. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, уміння самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення, формування навичок мислення високого рівня. Діяльність школярів може бути індивідуальною, парною, груповою для виконання конкретного завдання, розв’язання певної проблеми шляхом пошуку й дослідження із використанням різноманітних засобів для створення “продукту” – результату докладених зусиль. Це можуть бути учнівські публікації (газети, збірки, буклети, бюлетені), презентації, Web-сайти та інші матеріали (додатки). При комп’ютерному навчанні значно зростають вмотивованість учнів, їхня незалежність, а це приводить до підвищення самоконтролю в процесі навчання. Відповідно, зацікавленість учнів веде їх до створення творчих робіт із застосуванням сучасної техніки (розробка проектів, веб-сторінок тощо).

 Приміром, для того, щоб за темою підготувати невеличку презентацію (в програмі Power Point) або ж дібрати до неї ілюстративний чи текстовий матеріал, продумати дизайн майбутньої презентації тощо, учню (як і вчителю) необхід­но звернутися не до одного джере­ла, відібрати тільки ту інформацію, що стосується даної теми, лаконічно розмістити її на слайді та естетично оформити. Звісно, школярам буде цікаво побачити власний “продукт” та вислухати оцінку своїх досягнень від однолітків. Можливо, виникне змагання – хто створить кращу презентацію. Так відбудеться співпраця та діалог у стосунках учителя й учнів та учнів між собою.

 Публічний захист презентації чи публікацій – це не тільки звіт про проведену роботу, а й збагачення досвідом, набутим в процесі створення проекту, обмін думками та цікавими знахідками, інтерактивне спілкування та високоякісне засвоєння навчального матеріалу. Узагальнення та систематизація групових досліджень учнів з метою оптимального підхо­ду до загального результату – важливий етап інтерактивного навчання.

 Нові інформаційні технології усе ширше й ширше застосовуються при навчанні. Інтерес учнів до навчання безсумнівно, зростає. Інтернет, безперечно, є одним з найбільших помічників  у навчанні. Зараз багато хто говорить про появу нової культури викладання, яка завдяки застосуванню комп’ютерних технологій перетворила Інтернет протягом останніх років у магічне вікно до знань. Заняття з використанням Інтернет-технологій допомагають щонайкраще підвищити культурну поінформованість учнів, дозволяють їм довідатися про інші культури, виховують толерантне ставлення до них, дають відчути й зрозуміти, що весь світ перебуває прямо в клавіатурі, переміщаючи їх з місця на місце, із країни в країну без яких-небудь зусиль і витрат. Учні та вчителі мають можливість безпосереднього спілкування з носіями культури за допомогою електронної пошти, форумів, телеконференцій. З допомогою програмно-педагогічних засобів Інтернет можна здійснити віртуальну екскурсію до музеїв і культурних центрів світу, ознайомилися із надбаннями людства у вигляді віртуальних картин, скульптур, предметів мистецтва тощо. Приміром, віртуальне відвідування картинних галерей, демонстрація експонатів, репродукцій картин видатних художників із голосовим супроводженням-коментарем мистецтвознавця та анімаційними ефектами підсилює сприйняття учнями відповідної теми, насичує знаннями, розширює їхній світогляд, збагачує духовно, підвищує їх культурно-освітній рівень.

 Я зацікавлена в тому, щоб зробити процес навчання цікавим і продуктивним, щоб залучити до роботи на уроці кожного учня, тим самим розвиваючи його особисті таланти та здібності, навчити самостійно мислити, розмірковувати, аналізувати, висловлювати і обстоювати власні думки. Інформаційні технології повною мірою допомагають реалізації поставленої мети, а створення й використання у навчанні власних мультимедійних програм не тільки сприяють глибокому засвоєнню учнями програмового матеріалу, а й підвищують мій рівень  знань, умінь і навичок.

 У конструюванні мультимедійного уроку добір матеріалів — це складний, тривалий і копіткий процес, адже інформація має бути чіткою, лаконічною, доступною, пізнавальною, цікавою для учнів. Мало того, школярі не тільки мають насичуватися інформацією, а й вчитися працювати, мислити, аналізувати, висловлювати власні думки.

 Для того, щоб створити урок з використанням мультимедіа, учитель має визначити підпорядкованість навчальній, виховній та розвивальній меті уроку, продумати доцільність та раціональність використання тих чи інших ТЗН при вивченні певної теми, визначити ті навчальні ситуації, де ТЗН сприятимуть глибокому засвоєнню матеріалу, дозувати та спрямувати інформацію на отримання 

 Також слід пам’ятати, що не всі уро­ки за державними Програмами можна провести у комп’ютерних класах. Розумне поєднання традиційних методів, форм і прийомів навчання з новітніми технологіями дасть позитивний результат в процесі навчання.

 Завдяки мультимедійним технологіям відбуваються суттєві зміни в навчальному процесі, в центрі якого тепер перебуває особистість учня, а головною метою стає розвиток його інтелектуальних і творчих здібностей, пізнавальної активності, усвідомлення моральних цінностей, що згодом дозволить стати здатним до самореалізації, самостійного мислення, прийняттю важливих рішень, вміння працювати над розв’язуванням важливих суттєвих проблем. Змінюється в цьому процесі роль учителя, він стає координатор, партнер, консультант.

 Великою допомогою у моїй роботі було те, що я успішно пройшла курси “Intel. Навчання для майбутнього” з використанням інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні зарубіжної літератури згідно з державним стандартом загальної середньої освіти й одержала Сертифікат, а також пройшла навчання за програмою МS “Партнерство в навчанні”. Отримані знання і вміння я ефективно використовую в навчально-виховному процесі. А ще я впевнена, що в сучасній школі необхідно знищити бар’єр непорозуміння між учнями, учителями, комп’ютером і сучасними мультимедійними засобами. Сучасна техніка повинна перетворитися в такий же про­стий у використанні інструмент, як підручник і олівець. І тільки тоді використання мультимедійних засобів буде служити потужним двигуном для оптимізації навчального процесу з усіх навчальних дисциплін і зарубіжної літератури зокрема.

Звичайно, використання інформаційних технологій не розв’яже всіх питань як в освіті, так і в повсякденному житті. Але вони в змозі допомогти вчителю найбільш ефективно використати навчальний час занять та час підготовки до уроку, а також забезпечити молоде покоління знаннями, уміннями та навичками, і, найголовніше, навчити їх вчитися, виживати в цьому інформаційному світі, світі швидких змін…

                     Інтерактивні технології у навчанні  у викладанні

світової літератури

  

Повноцінними є тільки ті

знання, які дитина здобула

власною активністю.

Йоганн Песталоцці

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Одним із кроків підвищення ефективності уроку літератури є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій навчання. Ефективними вважають уроки з використання інтерактивних технологій навчання, які активізують процес особистісно-зорієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над іншим.

Уроки світової літератури – це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

І. Суть інтерактивного навчання

Передових педагогів всіх часів об’єднувало бажання і вміння працювати, аналізувати результати своєї роботи, своїми індивідуальними якостями впливати на становлення учнів, як творчо мислячих, високоморальних, соціально адаптованих особистостей.

Сьогодні педагогіка співробітництва найбільш відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізації пізнавальної діяльності, забезпечує партнерську діяльність вчителя і учнів, спрямовану на розв’язання системи суспільно та особистісно найважливіших навчальних і життєвих проблем. При такому підході учень є співавтором уроку, основна ж стратегія вчителя полягає у виявленні його індивідуальних здібностей і нахилів та створення сприятливих умов для подальшого їх розвитку.

У досягненні цієї мети дуже допомагає впровадження інтерактивних технологій навчання.

Перш ніж перейти до ґрунтового розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивного уроку спробуємо з’ясувати загальну суть інтерактивного навчання і порівняємо його із загальновідомими, традиційними підходами до навчання. Виходячи з мети, яку ми поставили перед собою, скористаємося підходами, запропонованими Я.Голантом ще в 60-х рр. ХХ ст., і охарактеризуємо три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Я.Голант виділяв активну та пасивну моделі навчання залежно від учнів у навчальній діяльності. Зрозуміло, що термін “пасивна” є умовним, оскільки будь-який спосіб навчання обов’язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб’єкта – учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, неможливе. У такій класифікації Я.Голант скоріше використовував “пасивність” як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності і творчості.

До цієї класифікації додамо інтерактивне навчання як певний різновид активного, який має свої закономірності і особливості.

1. Пасивна модель навчання

Учень виступає в ролі “об’єкта” навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо – джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують якихось творчих завдань.

2. Активна модель навчання

Такий тип навчання передбачає застосування методів, які стримують пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає “суб’єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

Термін “інтерактивна педагогіка” відносно новий, його ввів 1975 року німецький дослідник Ганс Фрінц. Лінгвістичне тлумачення слова, представлене в іншомовних словниках, свідчить, що поняття “інтерактивність” прийшло до нас з англійської мови “inter” – взаємо-, act – діяти, отже можна пояснити як взаємодію учнів, перебування їх у режимі бесіди, діалогу, спільної дії. Інтерактивним є метод, у якому той, хто навчається, є учасником, який щось здійснює, говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власноруч створюючи це.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів. Учитель і учень є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Учитель виступає як організатор процесу навчання, консультант. Результатів навчання можна досягти взаємними зусиллями учасників процесу навчання. Учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання.

У навчанні старших учнів вчителі віддають перевагу лекційним заняттям, що лише інколи перериваються спонтанними обговореннями певної проблеми грою, розігруванням рольової ситуації.

Сучасний учень – це продукт інформаційного суспільства. Воно відрізняється різноманітністю, рухливістю й мінливістю. Кожен із школярів -  яскрава особистість, яка характеризує особа індивідуальним рівнем інтелектуального розвитку і стилем уміння (сприймання, запам’ятовування, дослідження...). Інтенсивне навчання необхідне для забезпечення індивідуальних потреб дитини у навчанні.

 Китайський філософ Конфуцій сказав більш як 2400 років тому “Те, що я чую я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію”. Ці три прості твердження обґрунтовують потребу людини в активному навчанні. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо (великого) інтерактивного навчання: “Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятую. Те, що я бачу, обговорюю, я починаю розуміти”. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром”.

Мозок не тільки отримує інформацію, а й обробляє її. Щоб ефективно обробити інформацію, необхідно заподіяти як зовнішні, так і внутрішні чинники. Коли ми обговорюємо проблеми з іншими, ставимо запитання, що їх стосуються, наш мозок працює набагато краще. В літературі описані результати дослідження, коли викладач, пояснюючи матеріал невеликими частинами, блоками, пропонував учням обговорити між собою кожну таку частину, а потім продовжував пояснення. В результаті такого пояснення засвоєння матеріалу було вдвічі більшим, ніж під час засвоєння пояснення.

Сьогодні вже доведено, що учні мають різні стилі навчання. Вони сприймають інформацію за допомогою органів слуху, органів зору й органів чуття. Досить часто один із цих способів отримання інформації домінує, й людина використовує його постійно.

Наприклад, в учнів у яких є слух основним способом сприйняття інформації, можна назвати аудіалами. Досить часто такі учні не ведуть конспектів. Вони бажають навчатися, прослуховуючи лекції, брати участь у дискусіях.

Візуали сприймають інформацію за допомогою зору. Вони люблять вести конспекти; люблять коли використовуються наочні посібники. Під час занять вони зазвичай мовчазні.

Кінестетики навчаються завдяки особистій участі у процесі. Під час занять вони можуть бути неспокійними і метушливими доти, доки не зможуть порухатись або самостійно щось зробити.

Звичайно, не багато учнів є чистими візуалами чи аудіалами. І для того, щоб задовольнити потреби різних учнів, навчання може бути надзвичайно різноманітним.

Зміна позиції вчителя у навчанні, якої потребує інтеракція, викликає сумніви, відображені в запитаннях.

1. Чи можливо учням зосередитись на змісті матеріалу, адже інтеракція потребує від них постійного виконання дій та операцій.

Така небезпека реальна. Результатів інтерактивного навчання можна досягти тільки за умови проведення рефлексій як завершення будь-якої інтерактивної технології.

Інтерактивне навчання завжди ставить на багато конкретніші й вужчі завдання, оскільки свідомі вчителі розуміють: учні здатні запам’ятати набагато менше інформації, ніж забути. Засвоєння учнями змісту освіти відбувається за принципом: краще менше, але реально, на доступному рівні компетентності.

2. Якщо ми застосовуємо навчання в малих групах, як можна уникнути створення груп, які будуть неефективно використовувати навчальний час і не досягнути необхідних результатів.

Особливу увагу вчитель повинен надавати процесу формування груп, провести чіткий інструктаж відносно процедури і завдань групової діяльності, розподіл ролей, вдало підібрати завдання.

Не потрібно зловживати груповою діяльністю, щоб не знизити інтерес учнів працювати індивідуально.

3. Оскільки в інтерактивних вправах ми часто спираємось на досвід (пізнавальний і життєвий) учнів, залучати його в процесі обговорень і дискусій, чи не може статися так, що інформація, яку треба засвоїти, буде спотвореною?

Така небезпека справді є, проте переваги інтерактивного навчання будуть набагато більшими. Учитель завжди може за допомогою традиційних методів ще раз повернутися до основних теоретичних положень навчального матеріалу.

4. Чи завжди учні задоволені інтерактивним навчанням?

Звичайно, ні. Чим менш активним було їхнє попереднє навчання, тим складніше вони переходи муть до інтеракції. Вони можуть стати в позицію спостерігача або навпаки, працюючи у групі, намагатися всю роботу зробити індивідуально. Деякі скаржитимуться – це зайва витрата часу, що не можливо індивідуально працювати плідно і творчою. Проте інтеракцію потрібно вводити поступово, учні звикатимуть і зможуть оцінити переваги такого навчання.

5. Чи не потребує інтерактивне навчання значно більшої підготовки і розвинутого творчого потенціалу вчителя, ніж традиційний урок?

Спочатку “так”. Але коли набудуться навички до підготовки інтерактивних уроків, то вчитель уже бачитиме, повертаючись до викладання теми, як можна зробити це навчання інтерактивним.

Інтеракція підходить для будь-якого змісту, оскільки жоден предмет не можна викладати, залишаючи дитину в пасивній позиції у процесі навчання.
ІІ. Застосування інтерактивних методів навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку світової літератури

Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження  інтерактивних технологій навчання. О.І.Помешун та Л.В.Пироженко визначили умовну робочу класифікацію цих технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Вони розподіляють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

-        інтерактивні технології кооперативного навчання;

-        інтерактивні технології колективно-групового навчання;

-        технології ситуативного моделювання;

-        технології опрацювання дискусійних питань.

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж  після  викладу вчителем нового навчального матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

Далі розглянемо сучасні інтерактивні навчальні технології в тих моделях, які доцільно застосовувати у викладанні світової літератури.

Робота в парах. Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.

Ротаційні (змінювані) трійки. Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговорюванню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

Два–чотири – всі разом. Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі  вмінь переконувати та вести дискусію.

Карусель. Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань.

Робота в малих групах. Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Використовуються малі групи тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, але не індивідуальної роботи.

Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

1. “Діалог”. Суть його полягає в спільному пошуку групами згодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

2. “Синтез думок”. Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об’єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються.

3. “Спільний проект”. Має таку саму мету та об’єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків.

4. “Пошук інформації”. Різновидом, прикладом роботи в малих групах  є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.

5. “Коло ідей”. (Раунд робіт, кругова система). Метою “Кола ідей” є вирішення гострих суперечливих питань, створення сприску ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі.

Акваріум. Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи.

2. Технології колективно-групового навчання

До цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу.

Обговорення проблеми в загальному колі. Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо.

Мікрофон. Різновидом загально групового обговорення є технологія “Мікрофон”, яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Незакінчені речення. Цей прийом часто поєднується з “Мікрофоном” і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Мозковий штурм. Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

Мета “мозкового штурму” чи “мозкової атаки” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Навчаючи – учусь. Цей метод використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу підвищує інтерес до навчання.

Ажурна пилка (“Мозаїка”, “Джиг-со”). Дана технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Аналіз ситуації. На уроках світової літератури зміст багатьох понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивідуально, в парах, в групах або піддаватись в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

Вирішення проблем. Метою застосування такої технології є навчити учнів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення.

Дерево рішень. Як варіант технології вирішення проблем можна  використати “дерево рішень”, яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

3. Технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру.

Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому наше (педагогів) завдання при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри, визначеній дидактичній меті.

Ігрова модель навчання покликана реалізувати ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише означуваними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність на обране рішення. Вчитель в ігровій моделі виступає як: інструктор, суддя, тренер, головуючий, ведучий.

Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але найбільш поширений з них є моделюючий.

Стимуляційні або імітаційні ігри. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми, а стимуляція дає можливість учням глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її із середини.

Спрощене судове слухання. Технологія спрощеного суду дає можливість учням отримати спрощене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, взяти участь у вправі, пов’язаній з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

Громадське слухання. Мета застосування технології: моделювання суспільного слухання за допомогою імітаційної гри дозволяє учням зрозуміти мету і порядок слухань, а також ролі й обов’язки членів державних органів, комітетів, комісій. Крім цього, учні одержують практичний досвід у визначенні і поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов’язаних із предметом слухання.

Розігрування ситуацій за ролями. (“Рольова гра”, “програвання сценки”). Мета рольової гри – визначити ставлення конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід.

4. Технології опрацювання дискусійних питань

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорю вальної проблеми. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

Метод ПРЕС. Метод навчає учнів виробляти й оформлювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стилістичній формі, переконувати інших.

Займи позицію. Цей метод демонструє різноманіття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування учнями певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо їх вирішення.

Зміни позицію. Така технологія є подібною до попередньої. Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх учнів. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання.

Неперервна школа думок (Нескінчений ланцюжок). Одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку.

Дискусія. Дискусія – це широке публічне створення якось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. Її метою є отримання учнями навичок публічного виступу та дискутування висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

Дебати. Один з найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, тоді коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватись і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувалися спокійно.

5. Структура і методи інтерактивного уроку

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві і демократичній правовій державі на заняттях з будь-якого предмета шкільної програми. Це вимагає активізації навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної “готової” інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки також повинні надати учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навики і зразки поведінки.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мислення та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:

а) мотивація;

б) оголошення представлення теми та очікування навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Розглянемо кожен з цих елементів ґрунтовніше, аналізуючи його методику відтворення в рамках уроків світової літератури.

Мотивація.

Мета цього стану – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший вчитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему можна реально вважати засвоєною, якщо вона (тема) стала основою для розвитку в особистості суб’єкта пізнання власних новоутворень. Отже, суб’єкт навчання може бути максимально налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме.

Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприймання, налаштовує їх на розв’язання певних проблем.

Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.

Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів.

Мета – забезпечити розуміння змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Часто буває доцільно долучити до визначення опублікування результатів усіх учнів. Отже, вони теж повинні розуміти, для чого вони прийшли на урок, до чого їм треба прагнути і як будуть перевірятись їхні досягнення. Еталоном є ситуація, коли після уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досяг, а й чого він хотів би, мав би досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче від вивчення літератури для свого життя.

Надання необхідної інформації

Мета цього елементу, етапу уроку – дати учням достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.

Їх метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько 50-60% часу на уроці.

Підбиття підсумків уроку

Вчителю варто задуматись над тим, що підбиття підсумків уроку – це дуже важливий етап інтерактивного заняття. Саме тоді пояснюється зміст проробленого; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюють зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, знадобиться їм у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

- прояснити зміст опрацьованого;

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

- зробити висновки;

- закріпити чи відкорегувати засвоєння;

- намітити нові теми для обміркування;

- установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

- скласти план подальших днів.

Під підсумками уроку мається на увазі процес, зворотний інструктажу. Іншим терміном для цього стану є “рефлексія” – здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із діями та вчинками  інших людей. Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримати результати.

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм, і відповідність віковим та іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми, графіки.

Рефлексія тісно пов’язана з іншою важливою для уроку дією – постановкою мети. Формулювання учнем мети свого навчання передбачає її досягнення і наступу усвідомлення способів досягнення поставленої мети. В цьому випадку рефлексія не лише підсумок, а й старт для нової освітньої діяльності і її нової мети.

Стадії підсумкового стану уроку:

1) установлення факторів (що відбулося?);

2) аналіз причин (чому це відбулося?);

3) планування дій (що нам робити далі?).

                6. Комп’ютерні технології навчання

Останні технічні досягнення часто знаходили застосування в учбовому процесі, і персональний комп’ютер у цьому сенсі не є виключенням. Вже перші досліди його застосування у навчально-виховному процесі показали, що використання обчислювальної техніки дозволяє істотно підвищити ефективність процесу навчання, поліпшити облік і оцінку знань, забезпечити можливість індивідуальної допомоги викладача кожному учневі у вирішенні окремих задач.

Комп’ютер є могутнім засобом для обробки інформації, представленої у вигляді слів, чисел, зображень, звуків і т.п. Головною його особливістю є можливість настроювання (програмування) на виконання різного роду робіт, пов'язаних з отриманням і переробкою інформації.

Застосування обчислювальної техніки у навчально-виховному процесі відкриває нові шляхи в розвитку навиків мислення і уміння вирішувати складні проблеми, надає принципово нові можливості для активізації навчання. ПК дозволяє зробити аудиторні і самостійні заняття більш цікавими, динамічні і переконливими, а величезний потік інформації, що вивчається, легко доступним.

Головними перевагами ПК перед іншими технічними засобами навчання є гнучкість, можливість настроювання на різні методи і алгоритми навчання, а також індивідуальна реакція на дії кожного окремого учня. Застосування ЕОМ дає можливість зробити процес навчання активнішим, додати йому характер дослідження і пошуку. У відмінності від підручників, телебачення і кінофільмів ПК забезпечує можливість негайного відгуку на дії учня, повторення, роз'яснення матеріалу для слабших, переходу до складнішого і надскладного матеріалу для найбільш підготовлених. При цьому легко і природно реалізується навчання в індивідуальному темпі.

Не підлягає сумніву, що у багатьох випадках переваги комп'ютера не заперечні.

Комп'ютери відкривають нові перспективи в області освіти. У міру збільшення об'єму знань і ускладнення методів аналізу, стає все важчим будувати навчання, дотримуючись в основному принципу пасивного слухання лекцій і читання учбових текстів. Критичне мислення, уміння розуміти і вирішувати складні проблеми, здатність зробити висновки з купи початкових даних – все це набуває важливості і вимагає від учнів активнішої діяльності.

Основною формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу є сьогодні класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть, сьогодні вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Критика класно-урочної системи найчастіше пов’язана з пасивністю учнів на уроках та відсутністю інтересу до навчання, зниженням якості знань, перевантаженням дітей домашніми завданнями й уроками, з тим, що навчальні заняття шкідливо впливають на здоров’я школярів.

Процес реформування освіти в Україні, який мав би усунути вади, насправді часто зводиться до спроб введення нового змісту в рамках старої системи. Адже проблеми радянської системи освіти, що була спрямована значною мірою на інформаційні цілі, автоматично переноситься на сучасний розвиток школи. Вносяться зміни в навчальні плани та програми, проте ці заходи істотно не впливають на якість навчання.

Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Адже обсяг знань не може зростати до нескінченості. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання “як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в навчальному процесі”. Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості.

Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології інтерактивного навчання. Ось чому я надаю перевагу інтерактивним урокам.

Література

1.       Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004.

2.       Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. - №9.

3.       Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. – М.: Сентябрь, 1996.

4.       Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы. – М.: Просвещение, 1991.

5.       Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.

6.       Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд. Л.Галіцина. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005.

7.       Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001.

8.       Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт.-уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. – 2007.

9.       Інформаційно-методичний журнал „Школа2, № 6, червень 2006.

10.  Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.

11.  Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5-6.

12.  Навчання в дії: Як організувати підготовку вчителів до застосування інтеракт. технологій навчання: Метод, посіб. / А. Панченков, О. Пометун, Т. Ремех. - К.: АП.Н.

13.  Науково-методичний журнал „Математика”, № 13–14, травень 2007.

14.  Науково-методичний журнал „Математика”, № 30, жовтень 2007.

15.  Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000.

16.  Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002.

17.  Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.: А.С.К., 2004.

18.  Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. - №3.

19.  Суворова Н. Интерактивное обучение: новые подходы // Инновации в образовании. – 2001. - №5.

20.  Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. - №48.

21.  Фасоля А.М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - №46.

22.  Хуторской А.В. Современная дидактика: Учебник для вузов. – СПб: Питер, 2001.

23.  Юдин В.В. Педагогическая технология. – Ярославль, 1997.

Типи нестандартних уроків при вивченні у старших класах світової літератури

Державна національна програма визначає стратегічні напрямку розвитку освіти й забезпечення постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального й культурного потенціалу – вищих цінностей нації. Трансформація освіти передбачає розвиток творчої людини, здатної не тільки до трансляції знань, але і до створення світових зразків культури і духовності.

Стратегічні напрямки розвитку освіти ставлять нові задачі і перед психологічною наукою, предметами її дослідження, методами, теоріями й практикою, щоб у центрі уваги стала особистість; повернутися до навчання людини, щоб знати, як розвивати її здатності до творчої праці.

Реалізація інноваційних методик передбачає комплексне використання сучасних технічних засобів навчання, аудіо та відеоматеріалів, комп`ютерної техніки.

Найбільш поширені такі форми нестандартних уроків:

1. Інтегрований урок. Як правило, такий урок проводять два вчителі. Вони спільно здійснюють актуалізацію знань за двома напрямами опитування (якщо це потрібно), виклад нового матеріалу тощо. Найчастіше поєднуються такі предмети, як історія-географія, історія-література, історія-іноземна мова.

2. Дослідницький урок та лабораторно-практичні роботи. Їхня мета полягає в одержанні навчальної інформації з першоджерел. Ці уроки розвивають спеціальні вміння і навички, стимулюють пізнавальну активність та самостійність. Учні вчаться працювати з історичними документами, підручниками, періодичною пресою.

3. Рольова гра. Вона вимагає від учнів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати учням. Отже, пошук вирішення проблеми залишається за школярами.

4. Театральна (театралїзована) вистава. На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшує їхню самостійність під час підготовки сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання. Вони опираються на образ не мислення, фантазію, уяву учнів.

Передусім нагадаймо, що ефективною може бути лише інноваційна технологія, тобто та, яка грунтується на потребах та інтересах учнів. А для цього:

1. Спробуйте дізнатися про своїх учнів якнайбільше: що їм подобається, а що ні у викладанні теорії? Що значить для них бути "цікавим"? Які види діяльності їм більше до вподоби? Чи відчувають вони себе на уроці розкутими? Чи є вних здібності, про які ви ще не знаєте?

2. Спробуйте змінити стиль викладання. Частіше звертайтеся до учнів з пропозицією і заохоченням: "Добре, що ти це зробиш,"Спробуй, подумай, чи буде тобі цікаво?", "Ти добре вмієш це робити". І відмовтесь від нарікань.

3. Зверніть увагу на те, як викладають ваші колеги, які прийоми і методи застосовують, яким формам навчання надають перевагу.

4. Поділіться з учнями своїми міркуваннями. Зверніть увагу на Їхню інформацію - це підкаже, як вам діяти.

5. Пам'ятайте, що діти дуже чутливі до брехні та несправедливості.

6. Аналізуйте свої дії. Спробуйте систематизувати знахідки. Зіставте їх із досвідом інших. Зважте, може, це - елемент нової технології [9, с.27].

Урок-семінар

Семінар проводиться після кількох (2-4) уроків-лекцій.

3авдання семінару:

1. Перевірити якість засвоєння вивченого матеріалу.

2. Розвивати вміння самостійно працювати з підручником та додатковою літературою, виявляти інтелектуальні здібності учнів, спрямувати навчання на практичне застосування знань.

3. Навчити учнів застосовувати знання, набуті на практиці, для аналізу різних процесів.

Для цього на семінарі використовують різні форми навчання.

Одним з ефективних прийомів, що активізує пізнавальну діяльність, є дискусія. Її основне завдання - сформувати правильний погляд при розв'язанні будь-якої проблеми.

Дискусія якісна тоді, коли учні добре підготовлені, мають опорні знання. Предмет дискусії та її план учитель продумує заздалегідь. Вона може бути побудована на основі двох положень, з яких треба вибрати і довести правильне, або одного визначення чи тези, яку потрібно відкинути чи довести її правильність.

Не менш важливою є підготовка до написання і обговорення рефератів. Тематика рефератів повинна відображати основні питання теми, доповнювати їх або поглиблювати. Підготовка реферату - це робота з документами, додатковою літературою. При підготовці до написання рефератів необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів: їхні інтереси, нахили, можливості, проблеми, що їх турбують. Літературу рекомендує вчитель. При підготовці реферату учні повинні читати додаткову літературу.

Існують вимоги щодо написання реферату:

а) скласти план викладу;

б) підібрати. матеріал для висвітлення питань;

в) прочитати відповідні матеріали;

г) проаналізувати прочитане;

д) коротко записати.

3авдавия семінару - підготувати учнів до самоосвіти, виробити в них уміння навички самостійної роботи.

Шкільний семінар - це форма колективної самостійної роботи учнів на уроці, яка дає змогу поглибити вивчений матеріал.

Готують учнів заздалегідь. Учитель надає допомогу: розподіляє повідомлення між учнями, допомагає скласти план виступу, слідкує за самостійноюроботою учнів, консультує їх.

Головна умова семінару - допомогти учням підготувати відповіді на всі питання.

Виступ повинен мати розгорнутий характер, що свідчить про розуміння питання.

Обговорення намічених питань повинно проводитись у вигляді дискусії, в ході якої вдосконалюється вміння аргументувати свої висновки, що сприяє переходу знань у переконання.

Починати проведення семінарів бажано з 8-го класу.

Семінари можуть бути різними за навчальною метою, за джерелом набуття знань, методичних прийомів проведення.

Орієнтовний план

1. Завдання семінару.

2. 3авдання і теми повідомлень для учнів на семінарі.

3. Основні методи і прийоми проведення.

Семінар починається вступним словом вчителя, що висвітлює завдання семінару. Разом з тим учитель ставить перед учнями проблему.

Основний час відводиться на обговорення результатів домашньої роботи учнів.

Наступний етап - повідомлення учнів, в ході яких відбувається обговорення, дискусія.

Заключний етап - підведення підсумків роботи. Він включає в себе узагальнення матеріалу, формування вміння робити висновки.

Основний метод семінару - бесіда, в ході якої обговорюються повідомлення учнів, аналізуються схеми, таблиці, ілюстрації, інформація з періодичної преси і додаткової літератури [2, с.120].

Урок-прес-конференція

Така форма уроку розвиває активність, пошукові здібності, вміння розкривати суть певної проблеми, стисло і коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені питання. Вона вчить самостійно здобувати знання.

Підготовка до такого уроку починається за 10-17 днів.

Підготовчий етап уроку полягає у тому, що заздалегідь оголошується тема, день і час проведення конференції.

Потім учитель і учні розподіляють ролі. Визначаються учасники пресконференції. Решта учнів класу діляться на групи, що представляють кореспондентів газет і телебачення. Всі учні отримують випереджальні завдання з теми.

Урок починається зі вступного слова вчителя, де він висвітлює обстановку, що стосується теми, оголошує її, мету і проблему, над якою працюватимуть школярі. Потім учитель представляє учасників конференції.

Обов'язковим для присутніх на прес-конференції є ведення конспектів, адже у кінці уроку всі матеріали необхідно здати. Потім виступають доповідачі, а кореспонденти дають запитання.

Після виступів слово надається експертам, які рецензують виступи за такими показниками:

а) готовність;

б) активність;

в) наявність наочності;

г) реклама;

д) політична грамотність.

Висновок робить один з учнів або вчитель, підсумовуючи вищесказане. Далі йде обговорення проблеми. Заключним етапом може бути бесіда, складання таблиці.

Урок-аукціон

"Товаром" на уроці-аукціоні є знання учнів. "Товар" на аукціоні - це "лот", продавець - "купець". Ведучим бажано бути вчителеві.

Підготовка до уроку здійснюється за 2 тижні. Призначаються 4 "купці", які готують лоти, а також "банкір", який відповідає за підготовку аудиторії і зведеної таблиці результатів аукціону. Аудиторія - учні, які добре встигають з предмета.

Інші учні утворюють 4 "акціонерні товариства" (АТ) по 6 учнів у кожному. Товариства обирають своїх "президентів".

"Президентам" видають перелік питань для повторення, список рекомендованої літератури. Вони організовують повторення матеріалу в своїх АТ і підготовку своїх емблем і гасел.

Кожний "купець" готує 2-3 лоти (завдання) під керівництвом і контролем учителя. Оцінку відповідей учнів дають "купці", тому вони повинні бути дуже добре підготовленими до виконання своїх обов'язків. Перед уроком розставляють столи в аудиторії, а на початку уроку ведучий оголошує відкриття аукціону, представляє "купців", "банкірів", "президентів". Потім АТ представляють свої емблеми і гасла.

Максимальна оцінка - 2 бали. Цей конкурс оцінюють 4 "купці". "Банкір" визначає середній бал кожного АТ, записує в таблицю результатів аукціону. Потім ведучий по черзі надає слово "купцям" для представлення "лотів" (завдань).

ЛОТ N1 - перевірка АТ на "платоспроможність", тобто підготовленість учнів із даної теми. Лот - це 10 запитань, на які треба дати відповідь "так" чи "ні". Перший "купець" повільно і чітко читає запитання лота. Члени АТ за відповідь "так" піднімають руки, за відповідь "ні" - не піднімають. Облік кількості піднятих рук з кожного запитання ведуть у підготовлених першим "купцем" картках "президенти" АТ, але не в своєму товаристві, а в сусідньому (перед початком цього конкурсу "президенти" переходять до сусідів).

Облік кількості правильних відповідей і середнього балу по картках, зібраних у "президентів", здійснює перший "купець" і передає "банкіру" відомості для зведеної таблиці, виконаної на цупкому папері.

ЛОТ N2 - знання умов, причин, визначень. Другий "купець" вивішує цей лот, виконаний у вигляді таблиці на аркуші формату Аl, на штативі для загального огляду, а також дає на кожний стіл АТ аркуш (формат А4) з індивідуальним завданням. 3авдання для товариств різні, а запитання - однакові.

Оголошуються умови конкурсу: час на підготовку - 5 хв. Максимальна оцінка - 4 бали (за кількість запитань). За правильне доповнення або виправлення інше товариство може одержати заохочення у вигляді 1 бала. Оцінкувідповідей здійснює другий "купець" і передає "банкіру" для заповнення зведеної таблиці (облік ведуть за лотами у зростаючому порядку).

ЛОТ N3 - перевірка знань історичної хронології. Кожному АТ дається по три історичні дати. Треба вказати на правильність запису дат, якщо записані неправильно - виправити помилку. Цей лот готує і представляє третій "купець". Час на обговорення - 5 хв. Максимальна кількість балів - 3. 3аправильне доповнення чи виправлення інше АТ одержує заохочення - 1 бал. Третій "купець" оцінює відповіді та передає результати "банкіру" для зведеної таблиці.

ЛОТ N4 - для емоційного розвантаження і зміци виду діяльності - "чорна скринька". АТ повинні мати опис, зроблений третім "купцем", визначити, що за проблема схована у "чорній скриньці". Час на обдумування - 2 хвилини. АТ, яке перше відгадає запитання "чорної скриньки", одержує 2 бали, решта - 0.

ЛОТ N5 - розшифровка ребуса. Представляє себе четвертий "купець". Кожне АТ протягом 3 хвилин повинно розшифрувати ребус, написати розшифрований вираз (слово) на аркуші паперу і здати "купцеві". За кожну зекономлену хвилину додають 1 бал. Через 3 хвилини "купець" оголошує результати.

Ведучий підводить підсумок:

- за активну участь у підготовці і проведенні аукціону "купцям" і "банкірам" виставляють по 11-12 балів.

- членам АТ, яке зайняло перше місце, виставляють 11 балів, за друге - 9, за третє і четверте - 7-6. (Учням дозволяється перездавати тему з метою підвищення балів.) Зведена підсумкова таблиця результатів аукціону дозволяє вчителеві проаналізувати рівень підготовки класу з теми.

При підготовці до уроку "купцям" і вчителеві необхідно врахувати:

1. Обов'язково на цупкому папері (формат Аl) повинна бути заготовлена загальна картка лота. Для загального огляду її вивішують біля дошки на штативі. Це дозволяє підтримувати високу активність та інтерес учнів протягом усього уроку, а членам АТ слідкувати за правильністю відповідей сусідів, вносити поправки, доповнення і "заробляти" додаткові бали.

2. Запитання на кожному лоті повинні бути однаковими для всіх АТ, а завдання - різними.

3. Кількість балів за лот повинна дорівнювати кількості запитань, щоб "купець" міг оцінити відповідь АТ з кожного питання.

Загальна оцінка за лот складається з суми балів, одержаних товариством за кожне запитання лота. Це полегшить "купцям" зробити підсумки конкурсу і оцінити відповіді.

Під час проведення уроку-аукціону ведучому необхідно змінювати черговість відповідей АТ і слідкувати за тим, щоб кожний член АТ давав відповідь тільки на один з лотів (не "торгував" за інших).

Необхідними реквізитами уроку є, гонг, дерев'яний молоток, секундомір [17, с.64] .

Урок-брейн-ринг

Брейн-ринг - відома телевізійна гра, де стартом є складне цікаве запитання, а фінішем - правильна відповідь. Необхідно швидко зреагувати, адже часприйняття рішення обмежений.

Оргапізаційні пuтання:

1. Наявність спеціально обладнаного приміщення (класу), кількість ігрових столів відповідає кількості команд.

2. На кожному столі сигнальний пристрій або дзвінок, який сповіщає ведучого про готовність команди відповідати.

3. Згідно ,з умовами гри потрібно одного ведучого, який одночасно будеорганізатором і арбітром гри (як правило, це вчитель).

4. у І-му турі брейн-рингу команда повинна дати правильну відповідь на три запитання, лише тоді вона може зайняти стіл лідера.

5. Команда, яка найдовше втримається за столом лідера, вважається переможцем гри.

6. Підготовка запитань для брейн-рингу.

Аналіз результатів

За результатами гри можна зробити висновок щодо рівня підготовки учнів класу з даної теми, їхнього вміння логічно мислити, швидко приймати рішення [11, с.4].

Урок-бесіда за "круглим столом"

У класі повинна бути група людей (учнів, ведучих), які могли б на себе взяти роль відповідачів на поставлені питання з теми заняття. Решта учнів становлять аудиторію, їхня роль зводиться в основному до постановки питань ведучим.

Негативним є те, що клас ділять на дві половини - активну і пасивну.

Підготовку до уроку проводять заздалегідь. Учням дають список рекомендованої літератури і теми, які треба повторити.

Четверо учнів за допомогою вчителя готують виступ (на 5-8 хв.). Ведучий - учитель.

Урок починають зі вступного слова вчителя.

Далі виступають учні з певних проблем, над якими вони працювали.

На дошці вивішують чи записують питання для обговорення, або школярізадають питання учням, які виступають.

Обговорення повинно відбуватися коректно. у кінці уроку робиться висновок з відповідної проблеми.

Дається оцінка роботи класу і окремих учнів [24, с.135].

Урок-диспут

Дискусія, розгляд, дослідження. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного вирішення. Дискусія виникає внаслідок спілкування вчителя і учнів, один з одним, у процесі вирішення проблемної ситуації.

Механізм виникнення дискусії: проблемна ситуація, що характеризує психологічний стан учнів, поряд з інтелектуальними труднощами супроводжується підвищенням пізнавальної активності і бажанням розібратися у проблемі.

Будь-яка дискусія включає три компоненти:

1. Пізнавальний.

Пізнавальний включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.

2. Операційно-комунікативний. Операційно-комунікативний означає вміння вести суперечку, відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення логічної операції.

3. Емоційно-оціночний.

Емоційно-оціночний включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.

Дискусія повинна бути частиною навчального процесу. є декілька видів дискусії:

1) спонтанна дискусія, що виникає в ході спільного вирішення проблеми всіма учнями чи групою учнів. Це буває тоді, коли проблема учням дуже близька;

2) заздалегідь запланована дискусія. Для цього учнів попередньо ознайомлюють з предметом суперечки. Вони опрацьовують відповідну літературу. Учні мають достатньо знань для розв'язання проблеми.

Для дискусії характерні такі поняття: знання, вміння, навички, досвід творчої діяльності.

Необхідно назвати мету уроку. Може бути попередньо даний учням текст і після його прочитання висувається проблема. Поділяють дискусії і за кількістю учасників. Коли в дискусії беруть участь два учні, то це дискусія-діалог. Є групові дискусії, де задіяні групи, і є масова дискусія, в якій залучені всі учні.

Етапи підготовки і проведення:

Мотивація, пов'язана з підготовкою до дискусії. Треба стимулювати інтерес учнів до проблеми, суперечки. Для цього готують яскраві уривки або цитати з книг, які викладають зміст суперечки чи позицію обох сторін. Для дискусії можна скористатися глобальними проблемами з екології. Наприклад:

а) вичерпані всі природні ресурси на Землі, природа забруднена, неминуча екологічна катастрофа;

б) чи вирішиться екологічна проблема при скороченні потреб людини?

в) світ врятує комп'ютерна революція з найновішою технологією. Єдиний вихід - не гальмувати її, а сприяти її розвиткові.

Запитати учнів, з якою точкою зору вони згідні.

Дискусію проводять на тему, що цікавитр учнів, близька їм.

Вимоги до дискусіі:

1. Проблема повинна відповідати вікові і накопиченому досвідові.

2. Учням необхідно володіти темою, яка спирається на знання, вміння, досвід.

3. Дискусія повинна розвиватися з основних питань, нести в собі суть

протиріччя. Дискусія - суперечка по суті, в ході якої учні отримують важливі цінності.

При підготовці вчитель повинен чітко сформулювати завдання, бажано з поясненнями, що розкривають суть проблеми, і питання про можливі шляхи її вирішення. Доцільно з цього приводу звернутися до думок учених.

При підготовці учнів ознайомлюють з відповідною літературою, список якої треба дати заздалегідь.

Учитель повинен скеровувати учнів, ставлячи питання.

Майстерність учителя полягає у тому, щоб, вчасно помітити, відчути момент закінчення дискусії, щоб не повторювати сказаного.

У кінці уроку треба підвести підсумки, проаналізувати висновки, виставити бали.

Оцінка дискусії:

задоволення, що отримали учні після дискусії;

уміння учнів правильно, логічно викласти свою і чужу думку;

культура дискусії;

уміння учнів користуватися прийомами доказовості;

набуття нових знань;

уміння зрозуміти точку зору іншого;

живий обмін думками [20, с.60].

Урок-вікторина

До уроку кабінет оформляють відповідним чином: на стінах емблеми та привітання команд, фотографії. Учні визначають журі і суддю-інформатора.

І етап уроку присвячується історії. Кожній з команд пропонують по 3-4 завдання, які треба розв'язати у визначений термін. З кожною командою працює по два члени журі. Вони перевіряють правильність відповідей, фіксують час, який було затрачено на виконання завдань.

ІІ етап - конкурс капітанів. Кожному капітанові допомагає команда. Колективний пошук, дух змагання дозволяє систематизувати набуті знання, зосередити увагу на найважливішому.

ІІІ етап - змагання команд. Кожна команда пропонує команді-суперниці по п'ять завдань, на їх обдумування відводиться не більше трьох хвилин.

Учитель бере активну участь в обговоренні (то в ролі консультанта, то як учасник команди, інколи допомагає журі).

Уроки-вікторини цікаві тим, що дають можливість всебічно розглянути проблему, знайти найбільш вдале вирішення. Такі уроки виховують почуття колективізму, розвивають допитливість, вчать самостійності [20, с.14].

Урок-вистава

На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці та збільшує їхню самостійність під час підготовки сценарію.

Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання, і спираються на образне мислення, фантазію, уяву учнів. При підготовці вистави відсутній будь-який тиск на учнів у висвітленні конкретноїісторичної ситуації. Знання, які учні засвои на попередніх уроках, вони можуть використати зараз. Персонажі залишають можливість глядачеві самостійно обміркувати історичну ситуацію і зробити власні висновки.

Учні, які виконують ролі, заздалегідь готують собі костюми, ближче знайомляться з історичною особою, яку будуть представляти, її характером, поведінкою, зовнішністю. Вони вивчають потрібні слова, вчаться, як себе поводити у відповідній ситуації. До уроку готують необхідне обладнання.

Урок починають з бесіди чи з характеристики певної історичної ситуації.

Це підводить учнів до глибшого сприйняття вистави. Безпосередньо перед виставою учні отримують завдання та запитання, на які вони знайдуть відповіді, переглянувши виставу.

Тоді розігрується театралізована вистава.

Після перегляду вистави вчителеві треба повернутися до проблемних питань. Це можуть бути усні відповіді, складання таблиці або короткі записи у зошиті. У кінці уроку проводиться бесіда з класом, учні роблять висновки.

Додаток 1

Інтерактивні технології навчання

Інтерактивна форма навчання – inter (взаємний), act (діяти). Процес навчання здійснюється в умовах постійної активної взаємодії всіх учнів. Учитель та учень являються рівноправними суб'єктами навчання. Виключається домінування будь-якого учасника навчального процесу, конкретної ідеї. Вчить гуманному, демократичному підходу.

За даними американських вчених:

·        під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу,

·        під час читання – 10%,

·        роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%,

·        під час демонстрації – 30%,

·        під час дискусії – 50%,

·        під час практики – 75%,

·        коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%.

Висновок: відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.

Інформаційні ІМН

Це способи діалогічної взаємодії учасників навчання з метою об­міну матеріальними або духовними цінностями:

«Моє ім'я». Учасники називають своє ім'я, пригадуючи цікаву, кумедну, яскраву історію, пов'язану з ним. Така інформація дає змогу запам'ятати ім'я кожного учасника. Якщо в групі більше 30 осіб, спочатку знайомляться в підгрупах, а потім — з учасниками інших підгруп.

«Перше знайомство». Учасники працюють у парах. Перш ніж назвати своє ім'я, слухачам пропонується подивитися один на одного і всміхнутися.

«Хвилина мого життя». Учасники записують щось цікаве, дивовижне, що відбулося в їхньому житті. Викладач збирає описи, формує сторінку «Хвилина мого життя». Наступне заняття починає із цієї сторінки. Отримана інформація прискорює знайомство в групі, дає змогу запам'ятати ім'я кожного.

«Паперові літаки». Слухачі записують своє ім'я та номер телефону. Запускають «паперові літаки». Учасники вибирають один «літак» і знаходять його господаря. Цей учасник може бути партнером для роботи в парі.

«Іменні жетони». Учасники готують особисті жетони за допомогою підготовленого викладачем матеріалу (папір, клей, ножиці, стрічки тощо). На жетонах пропонується подати характерологічну інформацію (професійне спрямування чи особистісні уподобання).

«Мандруємо разом». Слухачам дається нитка. Кожен учасник по черзі «подорожує» пальцями вгору і вниз, називаючи своє ім'я і розповідаючи щось цікаве про себе. «Мандри» припиняються тоді, коли всі учасники назвуть себе і розкажуть цікаву історію з власного життя.

«Велике коло». Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

«Мікрофон». Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний “мікрофон”. Тому інші учні не можуть говорити, кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого "символічний" мікрофон.

Пізнавальні ІМН

Це способи пізнавальної взаємодії (діалогу) учасників з метою отримання нових знань, їх систематизації, творчого вдосконалення професійних умінь і навичок:

 «Від А до Я». Слухачам пропонується скласти словничок педагогічних термінів на чотири вибраних літери: А, Б, В, Г; І, Д, Е, Є; Ж, З, Л, К тощо.

Ділова гра — це форма відтворення предметного і соціального змісту, професійної діяльності спеціаліста, моделювання відносин, характерних для цієї діяльності як цілого. У грі за допомогою знакових засобів (мова, мовлення, графіки, таблиці, документи) відтворюється професійна обстановка, подібна за сутнісними характеристиками до реальної. Наголосимо ще на одній суттєвій ознаці ділової (педагогічної) гри — відтворення тільки типових, узагальнених ситуацій за короткий проміжок часу.

Робота в парах

Один із варіантів проведення:

-       поставте учням питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, дайте учням небагато часу для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно;

-       об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з пари починатиме висловлюватись, І попросіть їх обговорити свої ідеї одне з одним. Краще зразу визначити час на висловлювання кожного з учасників пари і спільне обговорення. Це допоможе учням від початку звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.

Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

«Мозковий штурм» — це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає  знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.

Порядок проведення:

1.     Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почувалися зручно та невимушено.

2.     Визначте основні правила (див. нижче).

3.     Повідомте їм проблему, яку треба вирішити.

4.     Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.

5.     Запитуйте їх по черзі надходження. Не вносьте в ідеї ніяких коректив.

6.     Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої особисті.

7.     Намагайтеся не допустити глузування, коментарів або висміювання яких-небудь ідей.

8.     Продовжуйте доти, доки будуть надходити нові ідеї.

9.     На закінчення обговоріть та оцініть запропоновані ідеї.

Правила проведення "мозкового штурму»,

які можна запропонувати учням:

1. Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї та оцінювати їх під час висловлювань, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх Ідей, ніж на спробах запропонувати нові та більш досконалі.

2. Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості Ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час «мозкового штурму" не вдається отримати багато ідей, це можна пояснити тим, що учасники піддають свої ідеї самоцензурі — двічі подумають перед тим, як висловити).

3. Кількість ідей слід заохочувати. Врешті-решт, кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають змогу дати політ уяві.

4. Спонукайте всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна раніше висунутих ідей часто спричинює висунення нових, що перевершують попередні.

5.     У класі можна повісити такий плакат:

·        Кажіть усе, що спаде вам на думку.

·        Не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших.

·        Можна повторювати ідеї, запропоновані кимсь іншим.

·        Розширення запропонованої ідеї заохочується.

Розв'язання проблем складається з кількох етапів:

·        Аналіз проблеми — що трапилося? Чому? Хто в ній задіяний? Хто може бути зацікавлений у її" розв'язанні? Якої інформації мені бракує й де її можна отримати?

·        Пошук розв'язання проблеми — які способи її розв'язання? В чому їх переваги й недоліки? Які шанси і загрози вони несуть?

·        Вибір розв'язання: яке розв'язання найкраще з точки зору загальноприйнятих цінностей, наприклад справедливості, а також інших критеріїв, наприклад низьких коштів або простоти? Які труднощі можуть з'явитися в процесі його реалізації? Який вигляд матимуть наступні кроки під час запровадження його в життя? Хто може ускладнити або унеможливити його? На кого можна розраховувати як на спільників?

Симуляційні ігри (симуляції) - е створення вчителем ситуацій, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процеси, які відбуваються в справжньому суспільному, економічному та політичному житті Отже, симуляції є «мініатюрною» версією реальності. Цей метод наближений до рольової гри, але він істотно відрізняється від неї, бо його мета — не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів (наприклад, дії закону попиту і пропозиції, процедури ухвалення рішень в органах місцевого самоврядування чи механізм господарського росту). Отже, в симуляції не йдеться про демонстрування акторських здібностей, а про вміле і за можливості безособове відтворення даного процесу. Звичайно, треба пам'ятати, що кожна симуляція спрощує дійсність, бо інакше неможливо було б провести її на уроці.

Метод ПРЕС слід використовувати тоді, коли виникають суперечливі питання та під час проведення вправ, у яких треба зайняти визначену позицію з обговорюваної проблеми.

Мета: цей метод дає учням змогу під час уроків вибирати ар­гументи або висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод допомагає учням пояснити свої думки та сформулювати їх у виразній і стислій формі.

Порядок проведения:

Роздайте матеріали, в яких зазначено чотири етапи методу ПРЕС:

ПОЗИЦІЯ

Я вважаю, що ____________________________________________________________

(висловіть свою думку, поясніть у чому полягає ваша точка зору)

ОБГРУНТУВАННЯ ____________________________________ тому, що

_________________________________________________________________________

(наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції)

ПРИКЛАД

наприклад _______________________________________________________________

________________________________________________________________________

(наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони зміцнять вашу позицію)

ВИСНОВКИ

__________________________________________________________________тому

____________________________________________________________________

(узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що не­обхідно робити; тобто, це заклик прийняти вашу позицію).

Поясніть механізм етапів ПРЕС-методу і дайте відповідь на можливі запитання учнів. Наведіть приклад до кожного з етапів. Запропонуйте бажаючим спробувати цей метод до будь-якої проблеми на вибір. Перевірте, чи розуміють учні механізм застосування методу.

Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням наводити декілька варіантів своїх думок або прикладів.

Коли формула буде зрозуміла всім учням, починайте вправу.

Розігрування ситуації за ролями (програвання сценки). Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та дає змогу діяти "як насправді". Ви можете розігрувати свої ситуації, в яких ви вже побували. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття. В ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» певну проблему або ситуацію.

Мета: розігрування ситуації за ролями – визначити ставлення до конкретної ситуації або проблеми, набути досвіду шляхом гри.

Імітація: учні реагують на конкретну проблему в рамках заданої програми. Хоча ці два підходи мають різноманітні характеристики, вони доповнюють один одного і мають на меті; подальший розвиток уяви і навиків критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання в учнів спроможності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій, виховання співчуття до інших людей.

Порядок проведення:

1.  Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, то така драматична вправа потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.

2.  Не чекайте відшліфованої гри з самого початку. Дайте учням можливість провести рольову гру та імітувати історичні й сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.

3.  У цих стратегічних діях є чотири основні елементи: а) попереднє планування й підготовка вчителя; б) підготовка і тренінг учнів; в) активна участь класу в проведенні вправи; г) ретельне обговорення й міркування з приводу вправи.

4.  Такі вправи слід проводити в атмосфері довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні мають розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе їм більш упевнено почуватися під час проведення таких вправ.

5.  Після закінчення вправи учасники проводять ретельний і поглиблений аналіз. Не слід забувати, що, входячи в роль, ми приводимо в рух емоції, спогади, гальмування. Тому необхід­но після проведення гри вивести дітей з ролей. Для цього проводять детальне обговорення ситуації. Необхідно пам'ятати про те, щоб кожен відповів на запитання:

·        Як ви почувалися в тій чи іншій ролі?

·        Що подобалося під час гри, а що — ні?

·        Як цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?

Аналіз ситуації – це одна з форм роботи на уроках. Для розгляду певної ситуації вам необхідно звертати увагу на основні моменти:

1.   Факти: Що відбулося? Хто є учасниками справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які є другорядними?

2.   Проблеми: Які закони, норми регулюють ситуацію? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію?

3. Аргументи: Які аргументи можуть бути наведені (обов'язково з використанням доказів на захист кожної зі сторін справи)?

4. Рішення: Яким буде вирішення ситуації? Чому саме таким? Якими можуть бути наслідки такого рішення?

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в класі бажано виробити правила культури ведення дискусії.

Орієнтовні правила:

1. Говорити по черзі, а не всім одночасно.

2. Не перебивати того, хто говорить.

3. Критикувати ідеї, а не особу, що їх висловила.

4. Поважати всі висловлені думки.

5. Не сміятися, коли хтось говорить, за винятком жартів,

6. Не змінювати тему дискусії.

7. Намагатися заохочувати до участі в дискусії інших. У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусії.

Коло ідей – технологія, що залучає всіх до обговорення проблеми.

Мета: цей метод залучає всіх учнів до дискусії. Він добре спрацьовує, коли ставлять запитання або виступають доповідачі від малих груп.

Порядок проведення:

1.  Коли малі групи завершили своє завдання й готові предста­вити свою інформацію, попросіть кожну групу по черзі представити лише один аспект, який вони обговорювали. Продовжуючи за колом, запитуйте кожну групу по черзі, поки не вичерпаються всі відповіді.

2.  Це дає змогу кожній групі обмінятися всіма результатами своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.

3.  Цей метод добре спрацьовує і для створення списку ідей. Попросіть кожного подавати по одній ідеї по черзі.

4. Цей метод ефективний для різних видів діяльності у вирішенні гострих проблем. Попросіть учнів написати свою думку або ідею на картці-індексі без імені. Вчитель збирає усі картки і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.

«Акваріум» - ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

Учитель розподіляє учнів на чотири групи і пропонує їм прочитати текст підручника. Він пояснює, що ці норми будуть потрібні під час виконання наступного завдання.

Потім одна з груп сідає в центрі класу. Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню. Ця група отримує лист із ситуацією і таке завдання:

·        прочитайте вголос ситуацію;

·        обговоріть її в групі, використовуючи метод дискусії;

·        дійдіть спільного рішення за 3—4 хвилини.

Поки група займає місце, вчитель ознайомлює клас із цим завданням і нагадує правила дискусії в малих групах. Групі пропонують уголос прочитати ситуацію та обговорити її розв'язання. Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорювання. На цю роботу групі дають З—5 хвилин. Після закінчення група займає свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:

·        Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

·        Чи була ця думка досить аргументованою, доведеною?

·        Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

·        На таку бесіду відводять 2—3 хвилини. Після цього місце в "Акваріумі" займає інша група і обговорює наступну ситуацію.

Всі групи по черзі мають побувати в «акваріумі», і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом. Наприкінці вчитель повинен прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії в малих групах різних груп та учнів і звернути увагу на необхідність та напрямки подальшого вдосконалення таких навиків (2-3 хв.). У межах "акваріуму" можна підбити підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної групи.

«Велике коло». Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

«Мікрофон». Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний “мікрофон”. Тому інші учні не можуть говорити, кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого "символічний" мікрофон.

Робота в парах вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

Робота в трійках - це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

Змінювані трійки. - метод трохи складніший, ніж попередній: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

«2+2=4». Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються “попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: “спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), “секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), “посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), “доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу “можна зробити такий висновок…”, “я зрозумів, що…”

Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, “чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?”).

Мозаїка - вид діяльності, який дає можливість працювати на уроці разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує допомагати один одному вчитися навчаючи.

Під час роботи за допомогою методу “Мозаїка” ви повинні бути готовими працювати в різних групах.

Спочатку ви працюватимете в “домашній” групі.

Потім в іншій групі ви будете виступати в ролі “експертів” з питання, над яким ви працювали в домашній групі, та отримуєте інформацію від представників інших груп.

В останній частині заняття ви знову повернетесь в свою “домашню” групу, для того щоб поділитися тією новою інформацією, яку вам надали учасники інших груп.

ДОМАШНІ ГРУПИ

Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал.

Вам бажано обрати в групі головуючого, тайм-кіпера (той, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, або переконатися, що кожний (кожна) розуміє зміст матеріалу.

“ЕКСПЕРТНІ” ГРУПИ

Після того як вчитель об'єднав вас у нові групи, ви стаєте експертами з тієї теми, що вивчалася в вашій “домашній” групі.

По черзі кожний або кожна мають за визначений вчителем час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів інших груп та сприйняти нову інформацію від представників інших груп.

“ДОМАШНІ” ГРУПИ

Ви повертаєтесь “додому”, де маєте поділитися інформацією з членами своєї “домашньої” групи про нову інформацію, яку ви отримали від представників інших груп.

Виробляєте спільні висновки та рішення.

Таким чином, за допомогою методу за короткий проміжок часу можна отримати велику кількість інформації.

Суд від свого імені - вид діяльності, який дає можливість отримати уявлення про спрощену процедуру винесення судового рішення та провести рольову гру – судовий процес з мінімальною кількістю учасників – 3-ма особами: суддею, що слухатиме обидві сторони і винесе остаточне рішення, позивачем та відповідачем (якщо йтиметься про розгляд кримінальної справи, то учасниками будуть обвинувач та обвинувачений).

Після того як вчитель об'єднав вас у три групи – судді, обвинувачі та обвинувачувані, протягом відведеного часу:

а) судді – знайомляться із судовою процедурою та готують запитання до обох сторін;

б) обвинувачі – обговорюють зміст вступної промови та можливі аргументи;

в) обвинувачувані – готують зміст заяви-відповіді та аргументи захисту.

Тепер для більш ефективної роботи необхідно до кожного судді приєднати одного обвинувача та одного обвинувачуваного. Далі можна починати суд в кожній групі за таким порядком або сценарієм:

Вступні заяви учасників судового процесу. Суддя викладає суть справи.

Обвинувач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання.

Обвинувачуваний викладає аргументи захисту, суддя ставить йому запитання.

Суддя виносить рішення.

Після того як весь клас знову об'єднується, судді оголошують свої рішення.

Займи позицію - вид діяльності, який допоможе вам з'ясувати, які позиції і думки можуть існувати щодо розглядуваного спірного питання. Також надається можливість висловитися кожному, продемонструвати різні думки по темі, обґрунтувати свою позицію, знайти і висловити найбільш переконливі аргументи, порівняти їх з аргументами інших. Якщо вас переконали, ви можете перейти на іншу позицію в будь-який час та дати оцінку висловлюванням інших учнів.

Порядок проведення:

·        вчитель називає тему та пропонує висловити свою думку з досліджуваної теми;

·        вам потрібно стати біля того плаката (“так”, “ні”, “не знаю”), який відповідає вашій позиції;

·        підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції, чому саме її ви обрали: самостійно або в групі своїх однодумців підберіть кілька найбільш сильних аргументів, які можуть переконати інших у вашій правоті, висловте свої аргументи класу, застосувавши метод “Прес”;

·        уважно вислухайте позиції та аргументи інших;

·        якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили точку зору, то можете перейти до іншого плаката і пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею чи аргумент протилежної сторони.

«Навчаючи — учусь» - вид навчальної діяльності надає вам можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям, в цьому випадку своїм однокласникам під час уроку.

Робота може бути організована так:

Після того як вчитель назвав тему та мету уроку і роздав вам картки із завданням, вам потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на вашій картці.

Якщо вам щось незрозуміло, запитайте про це та перевірте у вчителя, чи правильно ви розумієте інформацію.

Вам необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Підготуйтеся до передання цієї інформації іншим у доступній формі.

Ви маєте право говорити тільки з однією особою. Ваше завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями та самому дізнатися про певну інформацію від них.

Уважно слухайте інформацію інших, намагайтеся отримати і запам'ятати якомога більше інформації, за необхідності зробіть короткі нотатки.

Коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

ТОК-ШОУ - вид роботи, метою якої є отримання навичок публічного виступу та дискутування.

Вчитель на цьому уроці є ведучим на “Ток-шоу”.

Робота організується таким чином:

·        оголошується тема дискусії;

·        пропонується висловитися із запропонованої теми “запрошеним гостям”;

·        надається слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою або ставити запитання “запрошеним” не більше 1 хв.

“3апрошені” мають відповідати якомога коротше і конкретніше. Ведучий також має право ставити своє запитання або перервати виступаючого через ліміт часу.

Ця форма роботи допоможе навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію, а в майбутньому впливати на зміни в українському суспільстві та державі.

Регулятивні ІМН

Регулятивні ІМН — це способи, завдяки яким встановлюються та приймаються певні правила діалогічної взаємодії учасників навчання. Наведемо деякі ідеї, зокрема:

«Виробимо правила». Перед заняттям слухачі формулюють і записують правила, якими керуються упродовж навчання. Ці правила можуть доповнюватися, змінюватися. Формулюючи їх, бажано уника­ти негативних тверджень:

•     правило піднятої руки;

•     говорити першим;

•     право на помилку тощо.

«Рахуймо разом». Слухачам пропонується розрахуватися на кількість учасників, але так, щоб жодного разу не повторювалося одне й те саме число. Розрахунок здійснюється доти, доки учасники не вироблять власні правила розрахунку.

Мотиваційні ІМН

Це способи діалогічної взаємодії учасників навчального процесу, за допомогою яких кожен визначає власну позицію у ставленні до способів діяльності групи, окремих учасників, викладача, самого себе:

«Мої очікування». Слухачі на мотиваційному етапі заняття (або на діагностичному етапі курсового навчання) визначаються за такими напрямами:

Я очікую від себе...

.. .від колег...

...від викладача...

Пропонується висловити очікування на початку і в кінці заняття.

«Лист до самого себе». Слухачі пишуть лист самі до себе, у якому перелічують усе, що вони мають намір зробити за результатами заняття. Лист кладуть у конверт, адресований собі. Через чотири-шість тижнів після заняття лист надсилають. Це буде ввічливе нагадування самому собі від себе учасника.

«Самооцінка». Учасники класифікують позитивне-негативне в організації та проведенні заняття. Наступне заняття бажано розпочати з коментаря щодо покращення роботи (відповідно до названих слухачами недоліків).

«3:2:1». Учасники визначають:

·        3 положення, які дійсно їх зацікавили на занятті;

·        2 положення, які хотілося б поглибити;

·        1 положення, яке вони будуть використовувати в практичній роботі.

«Інтерв'ю». Учасники працюють у парах, ставлять запитання, які актуалізують знання з проблеми, що обговорюється. Наприклад:

—Що Ви знали із цієї теми?

—Який досвід Ви здобули, спілкуючись із викладачем, колегами?

—Які запитання із цієї теми у Вас виникли?

Наступним кроком є обговорення відповідей на запитання інтерв'ю.

«Займи особисту позицію» - метод корисний під час проведення в класі дискусії на суперечливу тему. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.

Мета: це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок із досліджуваної теми; дає учням можливість висловити свою точку зору і наприкінці уроку оцінити засвоєння цієї теми.

Порядок проведення:

1.       Розмістіть плакати в протилежних кінцях кабінету. На одному з них написано "згоден", на іншому — «не згоден». (Варіанти: на плакатах можуть бути викладені полярні позиції щодо проблеми; наприклад, «пробувати наркотики заборонено» і «пробувати наркотики дозволено всім»).

2.       Вивісьте правила проведення вправи й обговоріть їх (викладені нижче).

3.       Попросіть учасників стати біля відповідного плаката залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми.

4.       Довільно виберіть кілька учасників і попросіть їх обґрунтувати СВОЮ ПОЗИЦІЮ.

5.       Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Вони мають обґрунтувати причини свого переходу,

6.       Попросіть учасників назвати найбільш переконливу причину протилежної сторони.

Правила проведення вправи:

1.    Говорити по черзі. Не перебивати.

2.    Одночасно говорить тільки одна особа.

3.    Не сперечайтесь одне з одним. Наводьте нові причини або ідеї.

4.    Перейти від одного плаката до іншого можна в будь-який час. Будьте готові висловити причини зміни своєї позиції.

5.    Вислухайте причини та ідеї інших. Якщо вас запитають, будьте готові відповісти, які інші причини або ідеї вам найбільше сподобалися.

6.       

Впровадження  нових моделей уроків, заснованих  на інноваційних

технологіях

Сьогодення диктує нову модель освіти, вимагає наповнення її новим змістом, що відповідав би запитам педагогічного процесу і розвитку нових інформаційних технологій.

Сьогодні в Україні йде процес становлення нової системи освіти і виховання. Навчально - виховний процес школи спрямований на виховання учня - суб'єкта культури і власної життєтворчості, тому школа покликана забезпечувати всебічний розвиток і саморозвиток особистості та основі впровадження у систему освіти нових інформаційних технологій.(Слайд 1).

Метою державної Національної програми «Освіта» («Україна ХХІ ст.») є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме цим зумовлена зараз увага педагогів, методистів до інновацій.

Термін «інновація» означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових «переможних методик», які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо.

Останнім часом особливої популярності набув термін «освітні технології»

(Слайд 2).Слід підкреслити, хоч це й дивно, він не новий. Думку про технологізацію освіти висловлював ще 400 років тому Ян Коменський. Про значення технологічного підходу йшлося також у працях більшості іноземних та вітчизняних педагогів, таких як Дистервег, Песталоцці, Толстой, Макаренко, Сухомлинський.

Поняття «технологія» виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю «метод». Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін «технологія» («технологія в освіті») набув у 40‑х рр. і був пов'язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60‑х рр. поняття «технологія освіти» розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні.

З початку 80‑х рр. все більше вживається термін «педагогічні технології». У визначенні Їхньої суті немає єдиного погляду: одні розуміють це як певну систему вказівок щодо використання сучасних методів і засобів навчання; інші цілеспрямоване застосування прийомів, засобів, дій для підвищення ефективності навчання; треті – цілісний процес визначення мети, обгpунтування плану і програми дій та навчальних методів. Кожний з цих підходів має право на існування, бо охоплює різні сторони навчального процесу. Тому існує велика кількість педагогічних технологій.(СЛАЙД 3)

Отже, «інноваційні технології – це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. Система грунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому «педагогічні технології» пов'язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо.

Слово (innovatio) прийшло до нас з англійської мови й означає “нововведення”, “новаторство”. Філософське розуміння змісту інновації полягає у створенні нового, суспільно значущого продукту діяльності людини, який узагальнено характеризується двома ознаками: перетворенням явищ, речей, процесів; новизною, оригінальністю.

         У сучасній педагогіці терміни “інновація”, “інноваційний” означають певне нововведення, що стосується того чи того аспекту освітньо-виховного процесу. Кінцевим результатом (прямим продуктом) творчого пошуку можуть бути нові технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. При цьому нове у педагогіці – то не лише авторські ідеї, підходи, технологічні методи, які досі не використовувались, а й комплекс елементів або окремі елементи педагогічного процесу з прогресивними засадами, що дає змогу ефективно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості. Свідченням цього є, зокрема, активне звертання сучасних педагогів до педагогічної спадщини минулого – вітчизняної та зарубіжної.

         До педагогічних інновацій можна віднести набутки окремих педагогів, творчих груп, які являють собою цілісну систему роботи з певного напрямку, здебільшого недостатньо висвітленого у науково-методичній літературі. Ці системи грунтуються на ідеях відомих педагогів і на власному досвіді та інтуїції. Заслуга їхніх авторів у тому, що вони по крихтах збирають, систематизують, узагальнюють потрібний матеріал, вкладають у нього свої знахідки, своє розуміння проблеми, і це дає підставу говорити про новизну, оригінальність, а разом і про реальність підходів до здійснення поставлених завдань.

Педагогічна технологія – це цілеспрямована система. Ми звикли до визначення мети навчання, виходячи з комплексного підходу поєднання освітньої і виховної мети (Ю. Бабанський). Останнім часом особлива увага приділяється розвиткові творчих здібностей учнів. Найбільш поширеним є когнітивний та гуманістичний підходи.

 Проте в його розумінні та вживанні існують великі різнотлумачення

(Слайд 4). Прибічники когнітивного підходу вважають головним у навчанні розвиток мислення та пам'яті учнів, інтелектуальних умінь, як-от: абстрагування, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення, оцінювання, теоретичні міркування, тобто таких, що дають можливість розв'язати висунуту проблему.

Послідовники гуманістичного підходу спираються на «Я – концепцію» і відстоюють право учнів самостійно обирати мету, формувати власні проблеми, заглиблюватись у суб'єк:гивний досвід та прогнозувати його наслідки.

Звідси ідеї «активного навчання», «безпосереднього досвіду», «персоналізації знань», «права учня на турботу та увагу», «необхідність створення атмосфери відвертості та взаєморозуміння». Згідно з таким підходом' змінюється зміст навчання, програма складається відповідно до потреб та інтересів учнів; навчальний процес структурується на солідарній основі; вчитель виконує роль консультанта та джерела знань, а не контролера; бали виставляються тільки за бажанням учнів; постійно існує вибір пlзнавальної альтернативи, а сутність навчання зводиться до накопичення суб'єктивного досвіду.

      Отже, інноваційні технології - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. (Слайд 5 )

Важко довести перевагу або ефективність того чи іншого підходу, стилю, методу, тому нормальним є наявність плюралізму в підході до нових технологій.

Слово (innovatio) прийшло до нас з англійської мови й означає “нововведення”, “новаторство”. Філософське розуміння змісту інновації полягає у створенні нового, суспільно значущого продукту діяльності людини, який узагальнено характеризується двома ознаками: перетворенням явищ, речей, процесів; новизною, оригінальністю.

(Слайд 6 )

         У сучасній педагогіці терміни “інновація”, “інноваційний” означають певне нововведення, що стосується того чи того аспекту освітньо-виховного процесу. Кінцевим результатом (прямим продуктом) творчого пошуку можуть бути нові технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. При цьому нове у педагогіці – то не лише авторські ідеї, підходи, технологічні методи, які досі не використовувались, а й комплекс елементів або окремі елементи педагогічного процесу з прогресивними засадами, що дає змогу ефективно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості. Свідченням цього є, зокрема, активне звертання сучасних педагогів до педагогічної спадщини минулого – вітчизняної та зарубіжної.

         До педагогічних інновацій можна віднести набутки окремих педагогів, творчих груп, які являють собою цілісну систему роботи з певного напрямку, здебільшого недостатньо висвітленого у науково-методичній літературі. Ці системи грунтуються на ідеях відомих педагогів і на власному досвіді та інтуїції. Заслуга їхніх авторів у тому, що вони по крихтах збирають, систематизують, узагальнюють потрібний матеріал, вкладають у нього свої знахідки, своє розуміння проблеми, і це дає підставу говорити про новизну, оригінальність, а разом і про реальність підходів до здійснення поставлених завдань.

Часто нові педагогічні технології ведуть до відмови від класно-урочної системи: поділ учнів не за віком, а за рівнем розвитку; організація навчання методом проектів; робота учнів за програмою. спільний звіт; школа з центрами за інтересами; робота вчителя з великими (60–150 учнів) та малими (2–5 учнів) групами; викладання матеріалу блоками.

У нашій країні такі методи були заборонені. Лише у 80‑х рр. вчителі-практики звернулися до своїх методичних скарбниць. Вони обрали самостійний шлях, нічого не знаючи про західні методики.

Тому вся увага була зосередженана  на видозміні уроку як форми навчання. Так з'явилися такі види технологій:

-технологія особистісно-орієнтованого навчання;

-розвивального навчання;

-колективного способу навчання;

-модульного навчання і т. д.(Слайд 7)

                         Технології навчання

     Сучасні технології навчання зорієнтовані на особис­тість школяра, створення умов для його самовираження і саморозвитку. А прагнення постійно оптимізувати на­вчальний процес з урахуванням особливостей постіндустріального (інформаційного) суспільства зумовлює потре­бу в нових технологіях навчання. Реалізація цього праг­нення збагатила педагогічну теорію і практику навчання такими технологіями, як особистісно орієнтована, групо­вої навчальної діяльності школярів, розвивального на­вчання, формування творчої особистості, навчання як до­слідження, модульно-рейтингового навчання та ін.

Особистісно- орієнтована технологія навчання. Цен­тром особистісно орієнтованого навчання є особистість ди­тини, її самобутність, самоцінність. У процесі його спочат­ку розкривається суб'єктивний досвід кожного, а потім уз­годжується зі змістом освіти.

Метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб'єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні.

Технологія групової навчальної діяльності школярів. Важливість – створення співпраці, налагодження стосунків, спільне пізнання навколишнього світу. Учитель має змогу керувати навчальною роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує та які регулюють діяльність учнів.

Стосунки між ним та учнем – співпраця. Також, учні під час праці спілкуються, допомагають, співпрацюють.

Технологія розвивального навчання. Головна мета – забезпечення розвитку дитини, формування активного, самостійного, творчого мислення учня, поступового переходу до самостійного навчання. Компонент – навчальне завдання, працюючи над яким учень має знати, для чого він виконує його, які дії необхідні для розв’язання, за яких умов можна виконувати, які засоби використовувати.

Технологія формування творчої особистості. Оволодіння високим рівнем знань, потяг до нового, оригінального, відкидання шаблонів.

Технологія навчання як дослідження. Використання у навчанні дослідницьких прийомів та методів сприяє глибокому засвоєнню учнями знань, формуванню умінь, вихованню інтересу то діяльності. Сутність – забезпечення освітньої підготовки учнів у процесі систематичних навчальних досліджень. Мета – набуття учнями досвіду дослідницької роботи в пізнавальній діяльності, об’єднання розвитку їх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу, формування на цій основі активної, творчої особистості.

Нові інформаційні технології (НІТ) навчання. Інформатизація – один із головних напрямів суч. н.-т. революції. На її основі відбувається перехід до інформативного розвитку с-сва. Інформатизація ЗНВЗ України – важлива складова н.-в. процесу. Вона охоплює створення, впровадження і розвиток комп’ютерно орієнтованого навчального середовища. Метою є підготовка підростаючого покоління до повноцінного життя в інформатизованій державі, підвищення якості освіти. Для впровадження потрібно комп’ютерне оснащення класів, комп’ютерна мережа, документація, плани… засобом навчання є комп’ютер.

    З усіх технологій ми обрали ті, які на сьогодні найбільше приваблюють увагу педагогів:

           - технологія проблемного навчання;

           - технологія критичного мислення;

           - інтерактивні технології;

           - інформаційно-комуникативні технологіі  (Слайд 8)

 Концепція теорії проблемного навчання така. Під час проблемного навчання вчител не повідомляє знання в готовому вигляді, а ставит перед учнем завдання (проблему), зацікавлює його, викликає в нього бажання знайти спосіб її розв’язання.

Структура уроку. (Слайд 9). Якщо ви уважно подивитесь на етапи, то побачите, що з’являються нові:

              - зіткнення з проблемою;

              - висловлювання гіпотез;

              - робота та обговорення гіпотез.

 Алгоритм побудови ( Слайд 10).

             Сучасний урок літератури вимагає переосмислення пріоритету певних методів, прийомів та видів навчальної діяльності. Тому закономірно, що перевага надається різноманітним інтерактивним формам роботи.

               Одним з прерогатив них методик визнано гру.

               Поняття «гра» в педагогічній літературі трактується по-різному. .(Слайд 11).

               На практиці в системі активного навчання використовуються  такі моделі навчальної гри( Слайд 12).

               Соціальна-естетична значущість уроків зарубіжної літератури, на яких використовуються ігрові підходи, полягає в  тому, що вони пробуджують у дітей потяг до краси, розуміння високохудожніх витворів мистецтва слова, виховують в учнів повагу до культурної спадщини інших народів. Водночас, це уроки людяності, етичності, моральності, пізнання себе, світу, уроки всебічного розвитку особистості школяра.

Технологія розвитку критичного мислення(Слайд 13) розроблена як модель інтерактивного навчання науковцями Бостонського університету й протягом кількох років апробується в школах України.

       Якщо ви уважно придивитесь на етапи та його сутність ( Слайд 14), то можна зробити висновок, що особливістю такої моделі навчання є те, що учень сам у процесі навчання є його конструктором. Відтак він, виходячи з конкретних цілей, сам відстежує напрямки свого розвитку і визначає кінцевий результат.

          Акцентуємо увагу словесника на формах роботи (Слайд 15 ).

   «Кубування»

Навчальна методика, яка пропонує учням відповісти на шість запитань різних типів, що стосуються теми.( Слайд 16).

«Сенкан»

Цей вид роботи використовується як інструмент, щоб спонукати учня до розмірковування над темою. П’ятирядковий неримований вірш складається з одинадцяти слів. ( Слайд 17)

«Гранування»

Стратегія навчання, яка спонукає учнів вільно думати й відкрито висловлюватися на певну тему, спрямована на стимулювання мислення про зв’язки між окремими поняттями. За завданням учителя грона бажано будувати асоціативні та інформативні, одно- та багаторівневі. Кожний із видів такого грона має свої завдання й особливості, й використовуватися має на відповідному етапі уроку. Асоціативне гроно – на етапі актуалізації та  усвідомлення знань. Воно базується на пошукові асоціацій, що виникають в учнів. Асоціативні грона не коментуються й не оцінюються. Робота над ними допомагає акумулювати думки й міркування школярів навколо понять, що розглядаються на уроках.  (Слайд 18).

«Вільне письмо»

Дана стратегія допомагає зібрати докупи свої думки через їх записування без зупинки.( Слайд 19).

«Сітка Елвермана»

Стратегія спрямована на організацію дискусії в класі й формування в учнів чіткої позиції щодо обговорюваних проблем на рівні дібраних ними аргументів. ( Слайд 20).

«Карусель»

Стратегія використовується як підсумок зробленого й зрозумілого учнем чи групою учнів на уроці. Слайд 21).

«Порушена послідовність»

     Форма роботи спрямована перевірку знання учнями художнього твору.( Слайд 22).

 Система «Поміч»

Форма роботи з текстом поєднує читання з аналізом прочитаного посередництвом знаків з конкретним логічним наповненням. ( Слайд 23).

«Кола Вена»

Навчальна методика, яка використовується для того, щоб навчити учнів різних вікових груп зрозуміти цілісність літературних процесів посередництвом аналізу з обов’язковим синтезом його результатів. Працюючи за стратегією «Кола Вена» вчитель пропонує учням кількість площин, необхідну для розкриття теми. Їх може бути дві, три  і т.д. Але варто пам’ятати, що важливим етапом роботи залишається синтез: пошук спільної площини для усіх виділених учителем кіл. ( слайд 24).

                                       Щоденник подвійних нотаток»

Методика допомагає читачам тісно пов’язувати матеріал тексту з їхнім власним досвідом і допитливістю. ( Слайд 25).

Надзвичайно популярною сьогодні є технологія інтерактивного навчання, суть якої полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. (інтерактивний – готовий до взаємодії, співпраці, діалогу).  Організація інтерактивного навчання передбачає  моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та  відповідної ситуації. Такі підходи використовувались ще у 20-х рр. ХХ ст., поширені у працях В. Сухомлинського, у творчості учителів Шаталова, Ільїна. (Слайд 26).

Дослідження довели, що 75% засвоєння матеріалу – завдяки практиці через дію, 90% - навчання інших, застосування знань одразу ж. Доречно з цього приводу згадати слова Конфуція:

«Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам’ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.»

Існує величезна кількість прийомів інтерактивного навчання, що дозволяє побудувати урок цікаво, зрозуміло для учнів із різним рівнем знань.

1) Кооперативне навчання: ротаційні трійки, робота в парах, карусель, коло ідей тощо.

2) Колективно-групове: мікрофон, незакінчене речення та ін.

3) Ситуативне:  громадські слухання, прес-конференції …(Слайд 27)

Метою інтерактивного уроку є підготовка учнів до життя і громадянської активності. Уроки повинні надати дітям основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички і зразки поведінки.

Застосування інтерактивних технологій вимагає певної структури уроків:

1. Мотивація 5%

2. Оголошення теми і очікуваних результатів 5%

3. Надання необхідної інформації 10-15%

4. Інтерактивна вправа - центральна частина уроку 50-60 %

5. Підсумки уроку, оцінювання  20%

Інтерактивне навчання сприяє розвитку уміння спілкування, критичного мислення, ухвалювати обдумані рішення.

ХХІ століття –  час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення.

Комп’ютери стрімко увійшли в різноманітні сфери  повсякденної діяльності суспільства, тому широке запровадження комп’ютерної техніки у процесі навчання є важливим завданням педагогів.

Що ж нового вносить у навчальний процес комп’ютер? Інформатика загалом має модернізуючий вплив на всі сфери суспільного життя, але сфера навчання і виховання особливі в цьому відношенні. Якщо технологію будь-якого виробничого процесу можна виконати (і повторити) в усіх деталях, то в навчально-виховному процесі зробити це неможливо, а тому особливо актуальним є питання відбору інформації і правильного та вчасного її подання, що дозволяє пожвавити процес навчання, надати йому динамізму, гнучкості, посилити його прикладну спрямованість.

Досвід переконує, що комп’ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, його застосування дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим. Комп’ютер забезпечує активізацію діяльності вчителя та учнів на уроці, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальної обдарованості, формуванню знань, посилює міжпредметні зв’язки. Все це дає можливість покращити якість навчання.

Використання інформаційних технологій на уроках зарубіжної літератури може відбуватися різними способами, це залежить від низки факторів, найважливішими з яких вважаємо такі: потреби конкретного уроку, рівня володіння різними програмами та наявністю сертифікованих програм у системі  середньої загальної освіти. Серед зазначених технологій використовуємо такі їх види:

- інформаційні технології;

- електронні підручники;

- окремі типи файлів (зображення, відео-, аудіо-, анімації);

- розроблені авторські уроки (інтеграція різних об’єктів в один формат-     презентації, web-сторінки).

У своїй роботі надаємо перевагу використанню створених власних уроків, зокрема мультимедійних супроводів, адже мультимедіа – це сучасна комп’ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію (Слайд 28-29)

Дидактичні можливості мультимедійних засобів навчання, що використовуються на уроках української мови та літератури, можна стисло визначити так:

- посилення мотивації навчання;

- активізація навчальної діяльності учнів, посилення їх ролі як суб’єкта навчання діяльності (можливість обирати послідовність вивчення матеріалу, визначення міри і характеру допомоги та ін.);

- індивідуалізація процесу навчання, використання основних і допоміжних навчальних впливів, розширення меж самостійної діяльності школярів;

- урізноманітнення форм подання інформації;

- урізноманітнення типів навчальних завдань;

- створення навчального середовища, яке забезпечує "занурення" учня в уявний світ, у певні соціальні і виробничі ситуації;

- постійне застосування ігрових прийомів;

- забезпечення негайного зворотного зв’язку, можливість рефлексії;

- можливість відтворення фрагмента учбової діяльності.

Використання ІКТ сприяє тому, що за короткий час особистість спроможна засвоїти та переробити великий обсяг інформації. Фактичне сприйняття демонстраційних матеріалів є в 60 тисяч разів швидшим, аніж тексту, який читаємо. Саме тому, на нашу думку, наочне подання інформації має велике значення під час проведення лекцій, публічних виступів, узагальнення досвіду тощо. Мультимедійні уроки, зазвичай, будуємо за такою структурою:

1. Мотивація уроку – короткий вступний матеріал. Часто під час мотивації створюється проблемна ситуація за допомогою проблемного запитання.

2. Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.

3. Основна частина уроку – опанування навчальним матеріалом уроку: робота з поняттями, невеликими текстовими фрагментами, що містять навчальну інформацію, відео сюжетами, аудіо записами, фотодокументами, таблицями, схемами (виклад необхідної інформації з теми у вигляді слайдів).

Мультимедійні технології дозволяють подати учням набагато більше інформації, ніж на уроці без використання комп’ютера.

Основна частина уроку може включати і проведення невеликої навчальної дискусії, роботу в групах, творчий звіт з виконання індивідуального завдання. Звісно, використовуються і традиційні форми роботи та методи і прийоми навчання.

4. Підбиття підсумків уроку включає рефлексію почуттів (наприклад, що сподобалося на уроці найбільше), способів діяльності учнів (для прикладу, чи раціональними були види діяльності, завдання, що використовувалися під час заняття) та відтворення учнями  основних понять уроку з демонстрацією слайдів з текстовими фрагментами.

Може виникнути питання – а чи не є використання мультимедійних технологій даниною сучасності, адже такі етапи  можна  запланувати і для звичайного уроку? Однак уже перший досвід використання мультимедійних технологій свідчить, що їх упровадження підвищує ефективність засвоєння матеріалу, інтенсифікує процес навчання, стимулює інтерес учнів як до знань, так і до процесу їх отримання.

Вважаємо, що систематичне використання комп’ютера на уроці, зокрема систем  презентацій, сприяє наступному:

- підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці;

- зростанню продуктивності уроку;

- реалізації міжпредметних зв’язків;

- уможливленню організації проектної діяльності учнів зі створення навчальних програм під керуванням учителів інформатики та української мови;

- логічному викладу навчального матеріалу, що значно підвищує рівень знань учнів;

- покращенню взаємин "учень-учитель", особливо з учнями, "далекими" від мови та літератури, які, зазвичай, захоплюються інформатикою;

- зміні ставлення школярів до комп’ютера: вони починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності.

Зрозуміло, що уроки з використанням мультимедійних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога. Учитель повинен вміти користуватися різноманітними  програмами: графічними, flesh – анімації, web – редактора, програмами для створення презентацій, програмами для роботи зі звуком та відео тощо. Це уможливлює подання інформації у формі відео, презентації, web-сторінки з різноманітними роликами. Загалом у власній практиці для унаочнення навчального матеріалу дуже часто використовуємо ресурси Інтернету.

Мультимедійний урок дає можливість комбінувати на одному занятті велику кількість цікавих завдань, залучаючи все більше учнів до активної роботи.   Іноді створюємо презентації разом з учнями, пояснюючи, який результат є очікуваним, але обов’язково враховуємо їхню думку.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі.

Критерієм результативності роботи вчителя є позитивні зміни у почуттях, емоціях, мисленні, практичній діяльності учнів, їх комфортне самопочуття в учбовому процесі і освітньому просторі в цілому.

Існує чимало  тлумачень поняття “технологія”.

У взаємозв’язку із проблемою, що розглядається, вчитель визначає і практично реалізує технологію формування інтелектуальних вмінь як “моделювання змісту, форм, методів, прийомів згідно з поставленою метою”   [6, 74], яка містить у собі потужний компетентнісноутворюючий потенціал. Вчитель розглядає технологію формування інтелектуальних вмінь через способи діяльності.

“Способи діяльності (синонімами цих понять є методи, прийоми навчальної роботи) можуть бути простими і складними, розв’язувати тактичні і стратегічні цілі навчання”[6, 75].

В практичній діяльності вчитель найчастіше формує інтелектуальні вміння кількома способами, які забезпечують оптимальний процес і результат інтелектуального розвитку учня, навчальні компетентності: соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку і самоосвіти, продуктивної творчої діяльності.

Відбувається це в процесі активної пошукової роботи.

1-й спосіб: навчання визначати і пояснювати поняття через прийоми: створення правила – орієнтира, зображення уявлення про предмет, придумування речень з певним поняттям, визначення об’єкта за ознакою, з’єднання слова з його визначенням, приведення до абсурду, тощо.

Наприклад: 5 клас.

Тема. Казки народів світу. Німецька народна казка “Пані Метелиця”.

Мета: сформувати  поняття “чарівна казка”.

Спосіб формування ІУ: визначати і пояснювати поняття.

Прийом: визначення об’єкту за ознакою.

Діяльність учителя	Діяльність учня
1. Ставить питання. - Чи цікаво було читати казку “Пані Метелиця”? - Назвіть причини, через які казки було читати цікаво?	1. Висловлюють враження. 2. Учні називають: -   герой проходить через випробування, долає перешкоди; -   виконує доручення; -   виходить переможцем; -   діють фантастичні істоти; -   з героями відбуваються метаморфози; -   добро перемагає зло.

2. Вчитель узагальнює ознаки (інформаційна табличка). 3. Ставить питання. - Чи можна таку казку назвати чарівною? - То яка казка називається чарівною?

3. Учні роблять висновки: “Чарівна казка – це казка, в якій ...” і називають визначені в інформаційні таблиці  ознаки.

Даний спосіб діяльності забезпечує формування комунікативних, інформаційних, пізнавальних компетентностей.

2-й спосіб: навчати виділяти головне.

Вчитель формує ІУ через таку послідовність дій: визначити предмет думки, знайти ключові слова і поняття, виділити головне серед другорядного, позначити (чи зафіксувати в пам’яті)  смислові опорні пункти, переказати головне. Використовує прийоми, які допомагають виділяти головне: складіть заголовок до тексту, план, тези, опорний конспект, визначіть основну частину, доберіть епіграф, запишіть ключові слова, складіть логічний ланцюжок з ключових слів тощо. Використовує групові, парні форми роботи.

Наприклад: 6 клас.

Тема. Джонатан Свіфт “Мандри  Гуллівера”.

Мета: розвивальна:

вчити учнів виділяти головне серед другорядного, оформляти

висновки у вигляді опорної схеми.

Завдання: самостійно опрацювати статтю підручника “Джонатан Свіфт – “ревний захисник доблесної свободи”, зафіксувати головні події життя письменника в опорній схемі або біографічному ланцюжку за зразком:

 Зразок 1.

№ п/п	Дата	Зміст події, яка відбулась

Зразок 2.

30 листопада à Дублін à

1662 р.

народився письменник

Така діяльність дає позитивний результат: учні набувають інформаційних умінь, умінь і потреби у самонавчанні, саморозвитку, в процесі діяльності формуються пізнавальні, полікультурні компетентності.

3-й спосіб: навчати порівнювати.

Вчитель навчає учнів порівнювати майже на кожному уроці. При цьому дотримується “... вимог до об’єктів порівняння:

1.           Порівнювати можна лише однорідні об’єкти, що належать до одного класу і мають певну загальну основу.

2.           Спільне в об’єктах порівняння можна встановлювати лише в випадку, коли їх щось відрізняє, а встановлювати різницю між ними – лише за наявності в них подібності.

3.           Нескладні об’єкти, факти порівнювати легше, ніж якості, ознаки, процеси чи категорії. Об’єкти  порівняння потрібно ускладнювати поступово. При порівнянні нескладних об’єктів корисно вводити третій, контрастний об’єкт, використовувати також наочність” [6, 88].

Мета уроку, особливості матеріалу, рівень сформованості в учнів даного прийому є тими критеріями, які впливають на вибір  вчителем певного виду порівняння.

На етапах сприймання і осмислення використовує часткове порівняння, при узагальненні і систематизації – повне.

“Порівняння розрізняються не лише за ступенем повноти, а й за способами їх здійснення. Вони можуть бути паралельними, послідовними, відстроченими” [6, 89].

Найчастіше вчитель використовує послідовне порівняння.

Спостереження уроків показують, що вчитель, організовуючи роботу на уроці з використанням способу порівняння, дотримується таких етапів:

1-й – виявлення рівня сформованості уміння порівнювати;

2-й – етап мотивації, створенні атмосфери зацікавленості;

3-й – осмислення суті прийому, правил його реалізації;

4-й – застосування прийому порівняння в роботі.

В процесі підготовки, на етапі осмислення прийому та правил реалізації порівняння, вчитель інструктує  учнів, пропонуючи їм пам’ятку (додаток №1).

Продуктивним на уроках вчителя при формуванні умінь застосовувати прийом порівняння є складання таблиць, схем, планів, використання прийому критичного мислення «кола Вена».

Наприклад: 5 клас.

Тема. Німецька народна казка “Пані Метелиця”.

Завдання: назвіть перешкоди, які долають пасербиця і рідна дочка; порівняйте, як діють вони, коли зустрічають перешкоди? Заповніть таблицю.

Перешкоди	Дії героїв
	Пасербиця	Рідна дочка

Засобами для вирішення  пізнавальної задачі є підручники, літературні тексти, критичні статті, переклади творів різних авторів, тощо.

Вирішення пізнавальних завдань уроку із застосуванням прийому порівняння, як правило, розвиває мислення учнів, вміння самостійно здобувати, осмислювати інформацію з різних джерел, діяти у складних навальних ситуаціях; створює атмосферу зацікавленості; навчає учнів робити вибір, в тому числі – навчальний.

4-й спосіб: формування уміння узагальнювати.

Дидактичну сутність узагальнення  на уроках літератури  вчитель вбачає у виділенні загальних ознак літературної епохи, характеристик героїв, жанрових ознак, провідних проблем художнього твору, значення художнього образу, твору, ролі письменника тощо.

Узагальнення, як дидактична мета, реалізується педагогом частіше при уточненні нових, закріпленні набутих  та систематизації знань, а також при перевірці знань, умінь та навичок.

Найчастіше вчитель працює над формуванням вмінь теоретичного узагальнення і здійснює  це на основі “аналізу - синтезу і руху від абстрактного до конкретного”. З метою повноцінного узагальнення, учитель розподіляє навчальний матеріал на уроці відповідно до логіки його вивчення.

Якщо матеріал, який вивчається, необ’ємний  і нескладний, то учні роблять узагальнення самостійно по всьому уроку, з опорою на матеріал, що вивчається на уроці, підручник, таблиці, схеми, художній текст, індивідуальне випереджуюче завдання тощо. Більш складніший матеріал узагальнюється методом дедукції.

Наприклад: 11 клас.

Тема. творчість Блока – вершина російського символізму. Найвідоміші поетичні цикли, головні мотиви.

Мета: розвивати інтелектуальні уміння, виділяти головне, узагальнювати; формувати пізнавальні компетентності, самоосвітні вміння.

Етап: засвоєння нових знань.

Завдання: прослухати  повідомлення (індивідуальне випереджаюче завдання) учня, зробити узагальнення: “Блок – неперевершений символіст”.

Особливе значення в досвіді по формуванню умінь узагальнювати, вчитель відводить урокам узагальнення і систематизації знань. Важливим на таких уроках є повторення і систематизація. Учні самі вчаться складати узагальнюючі та систематизуючи таблиці, схеми моделі, вирішувати проблемні та узагальнюючі задачі; узагальнення набуває системного характеру. В результаті формуються компетентності саморозвитку і самоосвіти, учні оволодівають новими навиками пізнавального характеру.

5-й спосіб: навчання умінню доводити і спростовувати.

“Доведення – це складний прийом розумової діяльності, який складає обґрунтування певного положення шляхом приведення суджень, істинність

яких несумнівна, в ньому поєднується аналіз, абстрагування, виділення головного, порівняння, синтез.

Таким же складним актом є і спростування, мета якого, – впевнити у невірності положення” [6, 105].

Формуючи вміння доводити і спростовувати, вчитель пропонує учням дотримуватись структури:

1)    тези;

2)    аргументи;

3)    спосіб доведення, спростування;

4)    висновок.

Прийоми навчання доведенню і спростуванню здійснюються на різних етапах засвоєння і застосовування знань. Завдання на доведення і спростування носять особливий характер – вони тісно пов’язані із художнім текстом,    носять

дискусійний, пошуковий характер; прийом застосовується вчителем найчастіше  при проблемному викладанні матеріалу.

“Моделювання – це процес створення моделей і робота з ними”                [6, 111]. Наведемо приклад моделювання. Найбільш результативною на уроках вчителя є робота з матеріальними моделями: описовою і конструктивною.

Наприклад: 10 клас.

Тема. Оскар Уайльд. “Портрет Доріана Грея”.

Завдання: на основі аналізу тексту роману, характеристики образу Доріана Грея змоделюйте висновок, оформіть у схемі.

Доріан Грей

                  Хто він?                                                         Який він?

                  1)                                                                     1)

                  2)                                                                     2)

                  3)                                                                     3)

                                                                                            (описова модель)

Або 11 клас.

Тема. Пауль Зюскінд. Роман “Запахи”.

Завдання: опрацюйте статтю підручника, і на основі аналізу змоделюйте схему:

Жанрові ознаки роману:
традиційні	новаторські

(конструктивна модель)

Слід додати, що моделювання, як процес творчий, вчитель застосовує в умовах диференціації, пропонуючи подібні завдання здібним учням. Досвід моделювання підвищує здатність учнів до кращого засвоєння знань, збуджує інтерес до пізнання, розвиває творче мислення.

У творчому пошуку вчителя – методи інтенсифікацій розумової праці: “мозкова атака”, “Брейн-ринг”, театралізовані уроки, інтерактивні вправи, інтелектуальні ігри, художнє малювання, проекти, тощо. Результатом таких уроків є творчі роботи учнів (додаток №3).

Таким чином, формування інтелектуальних умінь в умовах компетентнісного підходу вчителем здійснюється системно, спонукає учнів до творчої самореалізації, забезпечує результативність.