Творчий доробок

Світ дивовижний вас вітає -

   Всіх тих, хто вдумливо читає,

    І тих, хто любить мандрувати

Та прагне глибше все пізнати.Долати знань високі мури

Вас кличе світ  світової  літератури!

Буктрейлер – сучасна форма реклами книги

Чи можливо зацікавити читанням через буктрейлери - велике питання. Але вхопитися за цю ниточку все ж варто. Адже це наша спільна справа - пробуджувати інтерес і любов до Книги. Не хочеться, щоб через якийсь час ми перетворилися на націю, яка вміє читати тільки податкову декларацію.

Ось і ми вирішили спробувати свої сили в цьому новому жанрі.

  ''Всі ми звикли до звичайного способу зацікавити книгою - книжкової виставки. Це, коли книги красиво стоять на поличках. Але зараз з'являються все нові і нові форми роботи в бібліотеках. Спочатку це були віртуальні виставки, а тепер  - це буктрейлер. Що ж це таке?

          З англійської book - це книга, trailer - тягач, причіп, призначений для перевезення вантажів. Дослівний переклад: тягнути книгу на причепі. А простіше кажучи, буктрейлер - це короткий відеоролик за мотивами книги, кліп по книзі. Основне його завдання - яскраво і образно розповісти про книгу, зацікавити, заінтригувати читача, спонукати до читання.

          За кордоном буктрейлери з'явилися в 2002 році, а популярність здобули з розвитком YouTube та його аналогів. Вперше на публіці ролик був показаний в 2003 році. Це був буктрейлер до десятого романа вампірської саги Крістін Фіхан «Темна симфонія». Тоді це більше нагадувало музичний кліп, ніж ефективну атаку на свідомість споживача. Зараз в США над створенням буктрейлерів працюють провідні кіностудії. В Росію та Україну цей спосіб просування книги прийшов у 2009 році, але залишається швидше екзотичною заморською новинкою, ніж актуальним способом просування книг.

          Першими просувати буктрейлери стали книжні видавництва, побачивши в цьому ресурсі новий інструмент для книжкового бізнесу (в Україні це видавництво «Грані Т»). Потім цю ідею підхопили бібліотекарі. Проводяться конкурси буктрейлерів. У Херсоні у вересні 2012 проводився конкурс на кращий буктрейлер серед бібліотек Херсонської ЦБС.

         Дітей частенько залучають до створення буктрейлерів. Судячи з їх якості та дитячої фантазії, їм це явно приносить велике задоволення.

 На сьогоднішній день жанр буктрейлера зробив великий крок вперед. Із звичайних презентацій в стилі Power Point він перетворився на справжнє мистецтво. Як же створити буктрейлер? Нічого складного, потрібно лише виконати кілька порад. 

Шість кроків  для створення буктрейлера

 1. Вибір книги для реклами. Мотивацій у виборі книг для створення буктрейлера може бути безліч. Це - реклама нових книг, просування книг-ювілярів, створення буктрейлерів, приурочених до дат і подій, є навіть буктрейлера книжкових виставок.

 2. Створення сценарію до буктрейлера (продумати сюжет і написати текст). Сюжет - це основа Вашого відеоролика, те, з чого він буде складатися. Важливо внести інтригу і вибудувати сюжет таким чином, щоб читачеві неодмінно захотілося дізнатися, що ж буде далі. А дізнатися це можна, лише прочитавши книгу. Тому до написання тексту сценарію потрібно підходити особливо ретельно.

       Увага!  Відеоролик не повинен бути довгим, не більше 3-4 хвилин, так як це оптимальний час, щоб утримати увагу глядача - потенційного читача.

 3. Наступний етап роботи - добрати матеріали для відеоряду. Для буктрейлера можна підібрати малюнки, відсканувати ілюстрації книги, зняти власне відео або знайти  потрібне в мережі Інтернет (пам'ятаємо про авторське право!).  Завантажені відеофайли потрібно конвертувати у формат avi. Для цього можна використати безкоштовну універсальну програму для конвертування файлів відео, аудіо та зображень Format Factory. За необхідності її можна завантажити з Інтернету (http://www.pcfreetime.com).

4. Записати озвучений текст, якщо це передбачено за сценарієм. Для запису і редагування звуку можна використовувати програму Sound Forge.

 5. Для роботи з відео потрібно вибрати програму. Для початківців можна використовувати програму Windows MovieMaker. Ця програма є на всіх ПК, так як входить в пакет MicrosoftWindows. Програма Movie Maker здатна брати і обробляти відеофайли з цифрової відеокамери, створювати із зображень слайд-шоу, додавати до відео заготовки, титри, звук, вирізати необхідні фрагменти і склеювати їх, створюючи при цьому ефектні переходи від фрагмента до фрагмента. Широко використовується для створення кліпів, відеопрезентацій та обробки аматорського відео.

 6. Заключний етап - відеомонтаж. Вирізати / склеїти кілька фрагментів відео, додати звукову доріжку, змінити розмір відео, накласти ефекти, переходи.

          В результаті буктрейлер можна рекламувати в Інтернеті, блогах, на форумах, у популярних соціальних мережах.

          Чи можливо зацікавити читанням через буктрейлери - велике питання. Але вхопитися за цю ниточку все ж варто. Адже це наша спільна справа - пробуджувати інтерес і любов до Книг.

Йоганн Вольфганг Ґете (1749-1832)       «Вільшаний король».

Переплетіння психологічного, фантастичного та реального в

баладі Ґете.

 

 

Інтернет технологія

освітній веб-квест

Тема заняття: «Е.Т.А.Гофман. Казка – новела

 «Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер»

Актуальність методики квест-уроку пов’язана з інноваційними напрямками освіти, в яких інформаційно-комунікативні технології виступають в якості науково-дослідницької основи уроку, включаючи в себе елементи творчої лабораторії.

   Завдяки використанню проектної технології учні отримують можливість вибирати і структуризувати матеріал, аналізувати отриману інформацію, вчитись самостійно приймати рішення у виборі теми та її  представленні для обговорення на уроці. У просторі квест-уроку учні набувають елементів науково-практичної діяльності.

  Завданням проектної технології є розвиток креативного мислення, розкриття творчого потенціалу, формування навиків раціонального використання навчального часу, стимулювання пізнавальної мотивації.

  Проектна технологія квест-уроку визначає нове завдання сучасної освіти, що пов’язане з активізацією позаурочної діяльності учнів.

  Продовжуючи роботу над проектом в домашніх умовах, учні свідомо продовжують дослідження теми, але не у форматі традиційного навчального матеріалу, а з використанням електронних ресурсів, які поглиблюють отримані на уроці знання.

   На завершальному етапі роботи в проектній технології квест-уроку учні представляють свій результат роботи, виконаний у формі презентації, яка обговорюється усіма учасниками квест-уроку.

Проектна діяльність, як і будь-яка навчальна діяльність, базується на двосторонньому процесі: діяльності вчителя (навчання) та діяльності учнів (учіння).

  Вчитель до створення квест-уроку обґрунтовує вибір створення веб-квесту,  ставить проблемні питання чи теми завдань пошуку, формулюючи сподівання або кінцеву мету пошуку, складає план роботи та список інформаційних ресурсів.

 Учні вибирають роль, складають план пошуку ресурсів, вивчають інформаційні ресурси, визначають форму звіту,готують звіт про роботу.

  Використовуючи методику квест-уроку, вчитель створює умови для успішної реалізації сучасних інноваційних технологій, які відкривають учням шлях до  нових освітніх стандартів.

                                     Завдання для біографів

Одним із яскравих представників романтизму  у німецькій літературі був Ернест Теодор Амадей Гофман – талановитий митець, твори якого викликають зацікавленість і у сучасних читачів.

      Ваше завдання – знайти та проаналізувати  інформацію  про життя Е.Т.А. Гофмана.

   Придумайте стиль оформлення результатів дослідницької діяльності, проявіть свій творчий потенціал в сфері дизайну.

   При вивченні інформації пам’ятайте про свою роль і поставлені перед вами завдання.

   Постарайтесь відповісти на наступні питання:

1.     Дослідіть, чому Гофман не любив згадувати своє дитинство.

2.     Дослідіть, яку роль у житті Гофмана відіграла музика, зокрема творчість Моцарта.

3.      Обґрунтуйте, чому слова, викарбовані на надгробку письменника,-  це іронія гіркої долі талановитої людини.

Підготуйте інформацію, використовуючи Інтернет-ресурси та інші джерела,

що є на сайті:     www.ukrtvory.com.ua/gofm.html

                                           www.litra.ru/.../ 00068101189596137444/

                                           www.ukrlit.vn.ua/zaruba/biography/gofman.html

                                           www.parta.com.ua

                                           uk.wikipedia.org/wiki/ Е.Т.А.Гофман

Завдання для літературознавців

«Малюк Цахес» - це книга, абсолютно непридатна для людей, які все сприймають всерйоз та урочисто. Проте автор уклінно просить прихильного читача, якщо той виявить щире бажання та готовність, відкинути на кілька годин серйозність і поринути в завзяту, химерну гру й витівки, може, не в міру бешкетних чародійних сил.»

Е.Т.А. Гофман

    Ваше завдання – підготувати інформацію про сюжет, композицію та жанр твору «Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер». Вияснити, в чому особливість сюжету та жанру. Дослідити, чому автор вважав, що його книга «Крихітка  Цахес» «непридатна для людей, що все сприймають серйозно».

Придумайте  стиль оформлення результатів дослідницької діяльності, проявіть свій творчий потенціал у сфері дизайну.

При вивченні інформації пам’ятайте про свою роль і поставлене перед вами завдання.

Постарайтесь відповісти на наступні запитання:

1.     У чому полягала незвичайність творчої долі Гофмана?

2.     Наскільки пов’язані з дійсністю художні твори Гофмана?

3.     Стисло охарактеризуйте творчу манеру письма Гофмана.

4.     Уясніть, що означають терміни «казка - новела» «філістер», «ентузіаст».

5.     

З якою метою автор використовує двоплановість у казці « Крихітка Цахес»?

6.     Як ви гадаєте, «Крихітка Цахес» - твір серйозний чи ні?

7.     Як сам автор схарактеризував за жанром цей твір?

8.     Доведіть, що «Крихітка Цахес» - це казка-новела.

Подайте інформацію, використовуючи Інтернет – ресурси і інші джерела, що є на сайті: www.testsoch.net/vitvir-sarkastichno=fantaz-povist.kazka-gofm

           www.ukrlit.vn.ua/making/1qkgs2.html

          www.parta.com.ua

          www.ukrlit.vn.ua/zaruba/article/18htnl

Завдання для мистецтвознавців

   Талант  Гофмана був безмежний. Він залишив помітний слід не тільки у літературі, але й у музиці, живописі, музикальній драматургії, критиці.

 Різні види мистецтва у Гофмана не сперечаються один з одним – навпаки Гофман блискуче розвиває синтез мистецтв. Проте особливе місце у житті Гофмана займає музика.

   «Можливо, музика є таємничою мовою того далекого царства духів, дивовижні звуки якого, знаходячи відгук у нашій душі, пробуджують її та поривають до цікавішого життя»,- писав Гофман.

   Ваше завдання – знайти і проаналізувати інформацію про талант Гофмана у різних видах мистецтвах, дослідити, що надихало творця на таку плідну працю.

  Придумайте стиль оформлення результатів дослідницької діяльності, проявіть свій творчий потенціал у сфері дизайну.

   При вивченні інформації пам’ятайте про свою роль і поставлені перед вами завдання.

   Постарайтесь відповісти на наступні питання:

1.     Які події особистого плану визначили долю Гофмана - митця?

2.     Дослідіть, що музика займала особливе місце в духовному світі Гофмана.

3.     Зверніть увагу на автопортрет Гофмана. Яким зобразив себе автор, обґрунтуйте свої висновки.

4.     Доведіть, що Гофман – родоначальник німецької музичної критики.

5.     За якими творами Гофмана поставлено балет та знято фільми?

Подайте інформацію, використовуючи Інтернет-ресурси та інші джерела, що є на сайті: soch.org.ua/trnst-teodor-amadei-gofman-genialnii-i-riznobichnii

                          Selja26.narod.ru/goffmann2/

                          Reft.net.ua/36924-obraz muzyki v tvorchestve ernsta teodora

                          Svitliteraturu.ucoz.ua/load/0-0-0-185-20

                          Znaimo.com.ua/гофман

                          Uk.wikipedia.org/wiki/Гофман

Завдання для видавців

Літературна спадщина Гофмана різноманітна: романи,казки, новели, есе, критичні статті, лібрето до своїх музичних творів.

  Ваше завдання – підготувати інформацію про вихід у світ творів Гофмана. Звернути увагу на переклад та ілюстрування цих творів.

Придумайте стиль оформлення результатів дослідницької діяльності, проявіть свій творчий потенціал в сфері дизайну.

При вивченні інформації пам’ятайте про свою роль і поставлені перед вами завдання.

   “Художник – не професія, художник – спосіб життя»,- писав Гофман.

Постарайтесь відповісти на наступні питання:

1.     Коли була написана і з’явилася друком “Крихітка Цахес»?

2.     Хто перекладав твори Гофмана українською?

3.     Хто ілюстрував твори Гофмана?

        Подайте інформацію, використовуючи Інтернет-ресурси і інші джерела, що є на сайті:         

                           tvori.com.ua/krihitka-cahes-shedevr-romantichno-kazku-noveli

                            Libra.in.ua/крихітка-цахес

                           Ababahalamaha.com.ua/uk/крихітка цахес

                            Zarl.ho.ua/pages/71.html

                           Перевірка, оцінка отриманих знань

   У процесі захисту виконаних завдань по квест - уроку учень може усвідомити, що по кожній проблемі може існувати декілька точок зору, декілька варіантів вирішення поставленого завдання. Дитина вчиться співставляти, порівнювати, приймати інші точки зору.

 Квест - урок сприяє формуванню в учнів інформаційних компетенцій, знань і умінь, сприяють інформаційній діяльності.

                           

Технологія формування інтелектуальних умінь в умовах компетентнісного підходу

Існує чимало  тлумачень поняття “технологія”.

У взаємозв’язку із проблемою, що розглядається, вчитель визначає і практично реалізує технологію формування інтелектуальних вмінь як “моделювання змісту, форм, методів, прийомів згідно з поставленою метою”   [6, 74], яка містить у собі потужний компетентнісноутворюючий потенціал. Вчитель розглядає технологію формування інтелектуальних вмінь через способи діяльності.

“Способи діяльності (синонімами цих понять є методи, прийоми навчальної роботи) можуть бути простими і складними, розв’язувати тактичні і стратегічні цілі навчання”[6, 75].

В практичній діяльності вчитель найчастіше формує інтелектуальні вміння кількома способами, які забезпечують оптимальний процес і результат інтелектуального розвитку учня, навчальні компетентності: соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку і самоосвіти, продуктивної творчої діяльності.

Відбувається це в процесі активної пошукової роботи.

1-й спосіб: навчання визначати і пояснювати поняття через прийоми: створення правила – орієнтира, зображення уявлення про предмет, придумування речень з певним поняттям, визначення об’єкта за ознакою, з’єднання слова з його визначенням, приведення до абсурду, тощо.

Наприклад: 5 клас.

Тема. Казки народів світу. Німецька народна казка “Пані Метелиця”.

Мета: сформувати  поняття “чарівна казка”.

Спосіб формування ІУ: визначати і пояснювати поняття.

Прийом: визначення об’єкту за ознакою.

Діяльність учителя	Діяльність учня
1. Ставить питання. - Чи цікаво було читати казку “Пані Метелиця”? - Назвіть причини, через які казки було читати цікаво?	1. Висловлюють враження. 2. Учні називають: -   герой проходить через випробування, долає перешкоди; -   виконує доручення; -   виходить переможцем; -   діють фантастичні істоти; -   з героями відбуваються метаморфози; -   добро перемагає зло.

2. Вчитель узагальнює ознаки (інформаційна табличка). 3. Ставить питання. - Чи можна таку казку назвати чарівною? - То яка казка називається чарівною?

3. Учні роблять висновки: “Чарівна казка – це казка, в якій ...” і називають визначені в інформаційні таблиці  ознаки.

Даний спосіб діяльності забезпечує формування комунікативних, інформаційних, пізнавальних компетентностей.

2-й спосіб: навчати виділяти головне.

Вчитель формує ІУ через таку послідовність дій: визначити предмет думки, знайти ключові слова і поняття, виділити головне серед другорядного, позначити (чи зафіксувати в пам’яті)  смислові опорні пункти, переказати головне. Використовує прийоми, які допомагають виділяти головне: складіть заголовок до тексту, план, тези, опорний конспект, визначіть основну частину, доберіть епіграф, запишіть ключові слова, складіть логічний ланцюжок з ключових слів тощо. Використовує групові, парні форми роботи.

Наприклад: 6 клас.

Тема. Джонатан Свіфт “Мандри  Гуллівера”.

Мета: розвивальна:

вчити учнів виділяти головне серед другорядного, оформляти

висновки у вигляді опорної схеми.

Завдання: самостійно опрацювати статтю підручника “Джонатан Свіфт – “ревний захисник доблесної свободи”, зафіксувати головні події життя письменника в опорній схемі або біографічному ланцюжку за зразком:

 Зразок 1.

№ п/п	Дата	Зміст події, яка відбулась

Така діяльність дає позитивний результат: учні набувають інформаційних умінь, умінь і потреби у самонавчанні, саморозвитку, в процесі діяльності формуються пізнавальні, полікультурні компетентності.

3-й спосіб: навчати порівнювати.

Вчитель навчає учнів порівнювати майже на кожному уроці. При цьому дотримується “... вимог до об’єктів порівняння:

1.           Порівнювати можна лише однорідні об’єкти, що належать до одного класу і мають певну загальну основу.

2.           Спільне в об’єктах порівняння можна встановлювати лише в випадку, коли їх щось відрізняє, а встановлювати різницю між ними – лише за наявності в них подібності.

3.           Нескладні об’єкти, факти порівнювати легше, ніж якості, ознаки, процеси чи категорії. Об’єкти  порівняння потрібно ускладнювати поступово. При порівнянні нескладних об’єктів корисно вводити третій, контрастний об’єкт, використовувати також наочність” [6, 88].

Мета уроку, особливості матеріалу, рівень сформованості в учнів даного прийому є тими критеріями, які впливають на вибір  вчителем певного виду порівняння.

На етапах сприймання і осмислення використовує часткове порівняння, при узагальненні і систематизації – повне.

“Порівняння розрізняються не лише за ступенем повноти, а й за способами їх здійснення. Вони можуть бути паралельними, послідовними, відстроченими” [6, 89].

Найчастіше вчитель використовує послідовне порівняння.

Спостереження уроків показують, що вчитель, організовуючи роботу на уроці з використанням способу порівняння, дотримується таких етапів:

1-й – виявлення рівня сформованості уміння порівнювати;

2-й – етап мотивації, створенні атмосфери зацікавленості;

3-й – осмислення суті прийому, правил його реалізації;

4-й – застосування прийому порівняння в роботі.

В процесі підготовки, на етапі осмислення прийому та правил реалізації порівняння, вчитель інструктує  учнів, пропонуючи їм пам’ятку (додаток №1).

Продуктивним на уроках вчителя при формуванні умінь застосовувати прийом порівняння є складання таблиць, схем, планів, використання прийому критичного мислення «кола Вена».

Наприклад: 5 клас.

Тема. Німецька народна казка “Пані Метелиця”.

Завдання: назвіть перешкоди, які долають пасербиця і рідна дочка; порівняйте, як діють вони, коли зустрічають перешкоди? Заповніть таблицю.

Перешкоди	Дії героїв
	Пасербиця	Рідна дочка

Засобами для вирішення  пізнавальної задачі є підручники, літературні тексти, критичні статті, переклади творів різних авторів, тощо.

Вирішення пізнавальних завдань уроку із застосуванням прийому порівняння, як правило, розвиває мислення учнів, вміння самостійно здобувати, осмислювати інформацію з різних джерел, діяти у складних навальних ситуаціях; створює атмосферу зацікавленості; навчає учнів робити вибір, в тому числі – навчальний.

4-й спосіб: формування уміння узагальнювати.

Дидактичну сутність узагальнення  на уроках літератури  вчитель вбачає у виділенні загальних ознак літературної епохи, характеристик героїв, жанрових ознак, провідних проблем художнього твору, значення художнього образу, твору, ролі письменника тощо.

Узагальнення, як дидактична мета, реалізується педагогом частіше при уточненні нових, закріпленні набутих  та систематизації знань, а також при перевірці знань, умінь та навичок.

Найчастіше вчитель працює над формуванням вмінь теоретичного узагальнення і здійснює  це на основі “аналізу - синтезу і руху від абстрактного до конкретного”. З метою повноцінного узагальнення, учитель розподіляє навчальний матеріал на уроці відповідно до логіки його вивчення.

Якщо матеріал, який вивчається, необ’ємний  і нескладний, то учні роблять узагальнення самостійно по всьому уроку, з опорою на матеріал, що вивчається на уроці, підручник, таблиці, схеми, художній текст, індивідуальне випереджуюче завдання тощо. Більш складніший матеріал узагальнюється методом дедукції.

Наприклад: 8 клас.

Тема. Творчість Блока – вершина російського символізму. Найвідоміші поетичні цикли, головні мотиви.

Мета: розвивати інтелектуальні уміння, виділяти головне, узагальнювати; формувати пізнавальні компетентності, самоосвітні вміння.

Етап: засвоєння нових знань.

Завдання: прослухати  повідомлення (індивідуальне випереджаюче завдання) учня, зробити узагальнення: “Блок – неперевершений символіст”.

Особливе значення в досвіді по формуванню умінь узагальнювати, вчитель відводить урокам узагальнення і систематизації знань. Важливим на таких уроках є повторення і систематизація. Учні самі вчаться складати узагальнюючі та систематизуючи таблиці, схеми моделі, вирішувати проблемні та узагальнюючі задачі; узагальнення набуває системного характеру. В результаті формуються компетентності саморозвитку і самоосвіти, учні оволодівають новими навиками пізнавального характеру.

5-й спосіб: навчання умінню доводити і спростовувати.

“Доведення – це складний прийом розумової діяльності, який складає обґрунтування певного положення шляхом приведення суджень, істинність

яких несумнівна, в ньому поєднується аналіз, абстрагування, виділення головного, порівняння, синтез.

Таким же складним актом є і спростування, мета якого, – впевнити у невірності положення” [6, 105].

Формуючи вміння доводити і спростовувати, вчитель пропонує учням дотримуватись структури:

1)    тези;

2)    аргументи;

3)    спосіб доведення, спростування;

4)    висновок.

Прийоми навчання доведенню і спростуванню здійснюються на різних етапах засвоєння і застосовування знань. Завдання на доведення і спростування носять особливий характер – вони тісно пов’язані із художнім текстом,    носять

дискусійний, пошуковий характер; прийом застосовується вчителем найчастіше  при проблемному викладанні матеріалу.

“Моделювання – це процес створення моделей і робота з ними”                [6, 111]. Наведемо приклад моделювання. Найбільш результативною на уроках вчителя є робота з матеріальними моделями: описовою і конструктивною.

Наприклад: 10 клас.

Тема. Оскар Уайльд. “Портрет Доріана Грея”.

Завдання: на основі аналізу тексту роману, характеристики образу Доріана Грея змоделюйте висновок, оформіть у схемі.

Доріан Грей

      Хто він?                                                         Який він?

                  1)                                                                                       1)

       2)                                                                     2)

      3)                                                                      3)

                                                                                            (описова модель)

Або  11 клас.

Тема. Пауль Зюскінд. Роман “Запахи”.

Завдання: опрацюйте статтю підручника, і на основі аналізу змоделюйте схему:

Жанрові ознаки роману:
традиційні	новаторські

Слід додати, що моделювання, як процес творчий, вчитель застосовує в умовах диференціації, пропонуючи подібні завдання здібним учням. Досвід моделювання підвищує здатність учнів до кращого засвоєння знань, збуджує інтерес до пізнання, розвиває творче мислення.

У творчому пошуку вчителя – методи інтенсифікацій розумової праці: “мозкова атака”, “Брейн-ринг”, театралізовані уроки, інтерактивні вправи, інтелектуальні ігри, художнє малювання, проекти, тощо. Результатом таких уроків є творчі роботи учнів (додаток №3).

Таким чином, формування інтелектуальних умінь в умовах компетентнісного підходу вчителем здійснюється системно, спонукає учнів до творчої самореалізації, забезпечує результативність.

                     Нестандартні форми, методи проведення уроків  світової літератури

                                                                 Мистецтво навчання полягає не в

                                                                 умінні повідомляти, а в умінні

                                                                 збуджувати, розбурхувати,

                                                                оживляти.

                                                                                            А.Дістервег

          Чудовий світ літератури! Як багато дає людині книга! Вона вводить її  у світ улюблених героїв,щедрих душею,рішучих у вчинках,робить життя цікавішим ,викликає бажання удосконалюватися,бути кращим і змінювати все навколо себе. На уроках літератури вчитель стає для учнів співрозмовником, другом, порадником,провідником у країні прекрасного. Я гадаю, що знати свій предмет замало,хочу,щоб мої вихованці мені вірили,приходили на урок зі своїми надіями та  сподіваннями.

    Суспільству потрібна читацька особистість. Як її виховати? Яким чином будувати навчання, щоб процес пізнання став цікавим для учнів?Сучасний урок літератури вимагає переосмислення пріоритету методів,прийомів та видів навчальної діяльності,розширення їхньої методичної палітри . Я працюю над проблемою «Нестандартні форми,методи проведення уроків  світової літератури». Одним зі  шляхів є  впровадження в педагогічну практику інтерактивних методів. Використання інтерактивних методів - це засіб створення такої атмосфери на уроці, яка сприяє співробітництву, надає можливість якнайповніше реалізувати особистісно зорієнтоване навчання . У ході інтерактивного  навчання учень виробляє навички самовдосконалення, поступово позбавляється комплексу неповноцінності, відкриває самого себе.

      Шукаючи більш активних способів викладання, я також особливу увагу звернула на прийоми інтерактивного  навчання і дійшла висновку,що запровадження їх у навчальний процес робить його ефективним, бо ставить учнів перед необхідністю мислити,самостійно шукати шляхи вирішення навчальних завдань.

   Одним із ефективних способів залучення учнів до читання є прийом «навчання у грі», що впливає і на пізнавальну, і на емоційно-особистісну сферу учнів. Гра на уроці спонукає до думання і швидкого реагування на завдання «Що сказати?», «Як сказати?»,- пошук відповідей на запитання ,що постають, активізує мислення,розвиває кмітливість. Знання, здобуті таким чином, міцніші, ніж знання, одержані в готовому вигляді.

    Літературні ігри - це особливий різновид педагогічних ігор, джерело яких-навчальний матеріал із літератури. Вони спрямовані на виховання інтересу до предмета, формування навичок правильного,виразного читання та розуміння прочитаного,організацію самостійної роботи з додатковою літературою, розвиток творчих здібностей.

    «Навчання у грі» можна використовувати як елемент уроку або ж як окремий урок. Я пересвідчилась,що свої функції гра на уроці виконує ефективно,якщо відповідає певним умовам, серед яких:

-  Змістом гри є програмовий матеріал.

- Застосовується гра в різноманітних формах.

- Узгоджується з іншими дидактичними засобами.

-   Забезпечує всебічний розвиток особистості.

-  Цікава за змістом та формою і відповідає віковим особливостям учнів.

-  Стимулює мотивацію навчання.

- Організовується так, щоб учні максимально використовували необхідний матеріал.

   Форм роботи,що стосуються «навчання у грі»,багато.

    Найчастіше я використовую а) гру-драматизацію.Темою гри-драматизації може бути драматичний твір або інсценізація епічного чи ліричного твору. Відповідно до твору, покладеного в основу такої гри,розгортається її сюжет, розподіляються ролі,відбуваються рольові дії, реалізується ігрова атмосфера.

  Наприклад. Знайомлячи учнів 9 класу з особистістю геніального драматурга Жана Батіста Мольєра використовую інсценування за книгою М.Булгакова «Життя пана де Мольєра».

1 придворний. Поясніть мені, заради Бога, панове, що означають усі ці «галаба», «балаба», які вигукують турки? Що це таке?

2 придворний.Це нісенітниця! Мольєр уже не може писати. Треба в нього забрати театр!

3придворний.Дійсно, «Міщанин-шляхтич» дуже слабка комедія, в ній немає нічого легкого і веселого.

 Учитель. 16 жовтня в Пале-Роялі відбулася друга вистава комедії. І знову на ній був присутній король

Мольєр.(вбігає, лунають оплески). Води! Води! (Йому дають води) . Ви чуєте,чуєте?

Актори. Король аплодує!

Сам король встав і аплодує!

Скоріше на сцену, там король!

Мольєр. Так, я чую,чую! Господи, допоможи мені! Відкривайте сцену!

Король(входить) .Пане Мольєр, я хотів вам дещо сказати з приводу вашої п’єси. Я нічого вам не сказав після першої прем’єри, оскільки не встиг скласти своє судження. Однак тепер я скажу. Ваші актори грають пречудово. Але я бачу, що ви написали гарну п’єсу,і жодний з ваших попередніх творів не справив на мене такого враження, як «Міщанин-шляхтич».

 Мольєр.Ваша світлість! Ваша світлість!..(Пауза)Ваша високосте!.. Актори і

я ,ваш вірний слуга, вдячний вам за небачену честь, якою ви нагородили нас, відвідавши театр. (Низько вклоняється).

Король.(Дає гроші).Ось вам за вашу п’єсу. І пишіть далі. Сподіваюся, ви прославите у своїх творах мене і мій час.

б)гру-конкурс «Кращий  ілюстратор твору» (або «Кращий художник твору»).

Вивчаючи той чи той твір,пропоную учням малювати ілюстрації та їх захищати. Під час захисту слід вказати:

- Чому  саме такий епізод відтворено?

- Чим вразив цей епізод чи герой?

- Чому саме такі відтінки фарб підібрали?

в) рольову гру. Клас поділяється на дві групи, одна з них формулює запитання,  а друга - відповіді від імені Данте:

-У якому місті народився Данте?

(У Флоренції у збіднілій дворянській сім’ї)

- Що означає ім’я Данте?(«Той,хто дарує»)

- Як звали дівчинку ,в яку закохався майбутній поет?(Беатріче Портінарі)

- Скільки разів він бачив її?(тричі)

-Що означає ім’я коханої Данте? («Благодатна»)

-Прихильником якої  політичної партії був поет? (Гвельфи)

- До якого культурного періоду належить творчість Данте?

(Проторенесансу, тобто Передренесансу)

- Яке місто стало останнім прихистом митця?(Равенна)

- Яку назву дав сам автор твору про подорож до потустороннього світу?

(«Комедія»)

-У якому році він  був опублікований під новою назвою? (1555р.)

- Із скількох пісень складається цей твір?(100)

- Хто із українських поетів перекладав  поему українською мовою?

(І.Франко,Леся Українка,    М.Рильський,Є.Дроб’язко,В.Самійленко, П.Карманський)

У 5 класі пропоную таку рольову гру «Переказ казки від імені дійової особи»:

- королеви;

 -учителя королеви;

- головного садівника;

- білки;

- баби.

   Сюжет рольових літературних ігор визначається відповідно до змісту навчального матеріалу з літератури ( вивчення художнього твору, біографії письменника, теоретико - літературних понять). Роль-це той образ , в який втілюється учасник рольової гри. Специфіка рольової гри полягає в тому , що діяльність учня наповнюється новим змістом: він займає нову позицію за уявлюваних умов ,усі його  дії й переживання визначаються роллю, яку він виконує у грі.

  Найчастіше старшокласники  полюбляють брати інтерв’ю в письменника чи поета.

  Зустріч з поетом у літературній вітальні .

( поет Вергілій, журналісти,слухачі)

Завдання: скласти опорну схему до біографії.

1-й журналіст:

- Ваше життя інколи вважають за низку нещасть,ударів долі?

Що допомогло Вам вижити та написати твори, що Вас обезсмертили.

Вергілій:

- Я народився 15 жовтня 70 року до н.е. в селі Андах ,недалеко від міста Мантуї,що у Північній Італії, у родині дрібного землевласника і з дитинства знав ціну праці землероба,селянина. Батько любив гончарством займатися. Великих розкошів, звичайно, я не знав. Любов до рідної землі ,повага до селянської праці пізніше дозволила написати твори «Буколіки», «Георгіки» та відому вам поему «Енеїда».

2-й журналіст:

- Яку освіту Ви отримали і як зуміли побороти вплив тодішніх « модерністів» (неотериків).

Вергілій:

- Ви знаєте , в той час важко було не тільки простому народу , а й всій республіці ,бо йшли одна за одною найгірші з воєн-громадянські: син ішов на батька, брат на брата. Країна палала, лилась кров, земля заростала бур’янами. Все це я бачив, і на власній долі відчув. «Залізною рукою» для Риму став військовий диктатор Гай Юлій Цезар(100-44р.р. до н.е.), та мені вдалося відчути краще минуле, то я поїхав спочатку до Афін ,а потім до Малої Азії ,щоб побачити ті краї на власні очі. Але слабке здоров’я мене

підвело . Август, який теж прибув до Афін,порадив мені повернутися додому.

2-й журналіст:

Октавіан Август взяв першого поета на свій корабель. І після висадки в порту Брундізій 21 вересня 19р. до н.е. Вергілій помер Потім його прах було перенесено до Неаполя,де  при Путеопанській дорозі й поховано.

На могильній плиті викарбовано двовірш:

     В Мантуї народився, помер у калабрів, Неаполь

    Прах береже. Оспівував череди,ниви,вождів.

Сам Оноре де Бальзак завітав на урок до учнів 10 класу:

1-й журналіст:

- Дозвольте запитати , як Ви ставитесь до слів Віктора Гюго стосовно Вас : «...перший серед великих, один з найкращих серед вибраних...»?

Оноре де Бальзак:

- Жартівливо! Давно з’ясувалось, що –я – геній!

Привітайте мене!

2-й журналіст:

- Чи правда, що Ваш дід був   неписьменним  хліборобом?

Оноре де Бальзак:

- Так, я народився в Турі 20 травня 1799р. в сім’ї судового чиновника, мій дід був  неписьменним хліборобом і звали його Бальса. Батько мій  «вийшов в люди» і перетворився на  «Бальзака»,додавши до свого прізвища шляхетську частку «де».

3-й журналіст:

- Коли Ви навчались у Вандомському училищі, то здобули собі репутацію ледаря!(І це майбутній творець більш ніж ста романів!) Чи правда?

Оноре де Бальзак:

- Так,дійсно, у сім років батьки віддали у Вандомське училище,але там мені дуже не подобалось: предмети викладались абияк,а дисципліна була суворою. Я не підкорявся законам училища і за це був постійним відвідувачем карцеру. Єдиною втіхою були книги. Я  читав французьких філософів 18ст. А в 12 років написав свою першу трагедію, вірші з якої, кепкуючи любили декламувати  мої товариші. Атмосферу колежу не витримав і захворів,і батьки  забрали до Парижу, де на той час вони жили.

1-й журналіст:

- Ким хотіли бачити Вас батьки?

Оноре де Бальзак:

- Тільки не літератором!Мріяли про професію юриста для мене. Але я таємно від батьків відвідував лекції з історії літератури в Сорбонні. Батько мій згодився 2 роки матеріально мене утримувати ,а за цей срок я повинен доказати письменницький дар.

2-й журналіст:

- Вам вдалося це зробити?

Оноре де Бальзак:

- Уявіть собі,що ні.Навесні 1821р. відбувся сімейний іспит на право займатися літературою. Старий друг сім’ї,викладач ліцею,сказав: «Єдине,що я  можу вам порекомендувати, мій юний друже, назавжди забудьте про літературу». З того часу я надіявся тільки на себе, в матеріальній підтримці сім’я мені відказала.

2-й журналіст:

- Вас злякала невдача?

Оноре де Бальзак:

 -Ні ,  я продовжував писати!Адже головні події мого життя-мої твори!

            Результат таких ігор сприяє зацікавленню особистістю письменника, його творчістю та активізує читацький та життєвий досвід учнів.

   Свідоме ставлення до дидактичної гри як засобу літературного розвитку учнів 5-7 класів передбачає цілеспрямоване використання їх  на уроці і орієнтування вчителя у широкому розмаїтті ігор з літератури. В своїй практиці використовую інтелектуальні ігри: криптограми,кросворди, вікторини,ребуси, чайнворди. Особливо цікавими є уроки з використанням змагальних ігор: літературні конкурси,чемпіонати, турніри, імітації телевізійних передач.

  Пропоную учням виконати такі інтерактивні вправи:

«Мікрофон». Кожен учень висловлює свої думки і враження в уявний мікрофон. Говорять по черзі,відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку. Наприклад:( після прослуховування аудіозапису фрагмента музичного твору Ріхарда Вагнера «Каблучка Нібелунга»)

- Сьогоднішній урок ми почали з чарівної музики Р.Вагнера. Чи сподобалась вона вам? Які почуття викликала? Які образи, картини виникли  в  вашій уяві?

«Пласт» .Учні складають відповідь на поставлене запитання за поданим початком.

1.Я думаю...

2.Тому що...

3.Наприклад...

    Видатний педагог В.О.Сухомлинський зазначав, що мислення дитини починається зі  здивування. Воно активізує її пізнавальні можливості, інтерес до факту, явища, що вивчається. Так як викликати це здивування,які технології, прийоми слід застосовувати?

   Багато нових тем починається з ознайомлення з життєвим та творчим шляхом письменника. Нерідко, вивчаючи його біографію, вчитель рекомендує скласти хронологічну таблицю, але такий вид роботи часто буває досить нудним і не сприяє пробудженню зацікавленості учнів до теми. Тому в даному разі краще розповісти про незвичайні, яскраві епізоди з життя письменника.

Прийом «відстрочена увага». На початку уроку вчитель пропонує загадку(цікавий,незвичайний факт), відгадка якої відкриється на уроці під час роботи над новим матеріалом.Наприклад:

1.  Під  час вивчення у 9 класі комедії Данте Аліг’єрі «Божественна комедія» передбачено ознайомлення школярів із відомостями про автора. Принагідно доцільно наголосити на якихось вражаючих рисах письменника, підкріпивши їх фактами з його життя.

    Почати можна з того, що лавровий вінок,який часто ми можемо бачити на портретах і скульптурах великого Данте, був заповітною мрією поета. Одного разу Данте отримав із Болонського університету листа із проханням написати  на латинській мові поему із сучасної історії. «Комедія»,як писалось в листі ніколи не принесе Данте визнання, тому що вона написана на вульгарній народній мові, яка недостойна справжнього поетичного мистецтва. І за цей твір на латині Данте увінчають в Болоньї лавровим вінком поета поетів, і гарольди будуть скрізь оголошувати ім’я нового лауреата. Данте відмовився від улесливого прохання. Коли не стало Данте,  Гвідо да Полента  прикрасив чоло поета лавровим вінком, про який він так мріяв все життя. Данте Аліг’єрі був похований «з великими почестями», труну з прахом поета несли найпочесніші громадяни Равенни.

2.Чим прогнівив лікарів та священників Мольєр, що вони відмовилися виконувати свої обов’язки щодо помираючої людини? Відповідь на це запитання ми й шукатимемо сьогодні на уроці.

 3.На  урок вчитель приходить із звичайною лялькою в руках і інтригуючи кладе її на свій робочий стіл . 9кл. Тема уроку: «Література класицизму» або 9кл. Тема уроку: «Ж.Б.Мольєр-відомий комедіограф ,актор,театральний діяч. Комедія Мольєра «Міщанин-шляхтич».

  (Учні в кінці уроку роблять висновок, що серед комічних персонажів Мольєра  часто трапляються лікарі,які оточували свою професію ореолом таємничості й морочили хворих,наживаючись на їхніх страхах та легковірності. Комедіограф висміював також представників католицької церкви).

- Франція 17ст. стає центром моди . Але  журналів мод не було, мода рекламувалась дуже примітивним  методом: з другої половини століття щомісячно розсилалися в Європейські  країни(Англія, Німеччина, Італія, Росія)  по дві  ляльки із воску, які були одіті за останніми віяннями моди- «Велика Пандора» ,яка рекламувала придворні плаття, «Маленька Пандора» , яка рекламувала «негліже». Навіть під час війни не зупинялась пересилка ляльок через кордон. Моду того часу можуть продемонструвати учні,які приймають участь в театралізованій грі; можна виставити манекени, інший варіант-малюнки учнів).

Прийом «своя опора».Учень під час розповіді вчителя самостійно складає власний опорний конспект.

Прийом зворотного  зв’язку.

Свою реакцію, настрій,емоційний стан учні демонструють - до уроку і після нього- за допомогою карток.

 Метод «Прес»

Чому поет(Данте) погодився йти за духом Вергілія у потойбічний світ?

(Якщо діти ще не знайомі з цією методикою, то слід роздати матеріали, у яких зазначено чотири етапи методу:

1)викладіть свою думку: «Я вважаю,що...»

2)поясніть причину появи цієї думки: «Тому,що...»

3)наведіть аргументи на підтримку вашої позиції: «Наприклад...»

4)зробіть висновок: «Таким чином...»

 Учні відповідають письмово,відповіді зачитують, коли всю роботу завершено.

«Займи позицію»

Чи можна виправдовувати зраду?

(Урок в 9класі,тема: «Данте Аліг’єрі «Божественна комедія»)

Учитель записує на різних кінцях дошки «так» і «ні». Кожен учень повинен визначитися із своєю позицією,записати на її  підтримку не менше двох аргументів. Не висловлюючи їх, діти стають по різні боки класу,відповідно до зайнятої позиції. Починають по черзі висловлювати свої аргументи. Учні однієї групи в процесі обговорення можуть стати на інший бік. Вони повинні пояснити,чому змінили вибір.

Робота в парах

  Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання  роботи в малих групах,її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння,закріплення,перевірка знань тощо. Робота в парах дає учням час подумати,обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування,уміння висловлюватися критично мислити,переконувати й вести дискусію. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов вимагають більшої витрати часу.   

Самоекспертиза(самооцінка)

Оцінка самими учнями своїх навчальних досягнень або однокласників,вчителя; робота секретарів,які на уроці  ведуть облік активності кожного учня; прийоми запитань-відповідей; виставлення балів однокласниками з мотивуванням; прийом «дельта-плюс»( що сподобалося-плюс); заповнення таблиць для спостереження оцінювання.

  Позитивний бік прийому «самооцінка» полягає в тому, що всі учні можуть отримати оцінку. Учні починають розуміти труднощі оцінювання і вчаться інакше спиймати свою роботу.

Рефлексія (оцінювання результатів уроку)

- Що ми робили?

- Для чого ми це робили?

- Чи досягли поставленої мети?

- Що сподобалось, а що не сподобалось під час уроку?

  Я вважаю, що процес навчання не автоматичне вкладання певного матеріалу в голову учня. Потрібна його напружена розумова робота, активна участь в цьому процесі, чого можна досягти тільки за допомогою інтерактивного навчання.

  Урок приносить задоволення-налагоджена співпраця вчителя і учнів.Мої учні не бояться висловлювати свою думку,вступати в дискусію. Для них властива ініціативність, самостійність суджень у прийнятті рішень, вони у спілкуванні вільні та розкуті, а головне - ростуть справжніми людьми.

 Підготовка до таких уроків забирає багато сил і часу , але методична творчість учителя літератури - це потреба сучасної української школи. Таємницю своєї творчості шукаю в любові до дітей,до художнього слова, до знань, до свого   міста біля берега Дніпра.                                             

                 

                                     
                 

                    




                                     Додаток до уроку позакласного читання  (11 клас)

                                 ДЖЕРОМ  ДЕЙВІД  СЕЛІНДЖЕР

1919 – 2010

1 січня 1919 року у Нью – Йорку народився Джером Дейвід Селінджер.

Батько: комерсант – оптовик, мати: ірландка за походженням, займалась вихованням дітей (сестра Доріс, на 8 років старша).

        Навчався у кількох (3) коледжах, але не закінчив їх. Згодом отримав військову освіту (закінчив військову школу у Пенсільванії – “Веллі Фордж”).

        Подорожуючи  Європою, ознайомився зі зразками європейської багатовікової культури. Повернувшись до Америки, вирішує професійно зайнятися літературою.

1940р. – надруковане перше оповідання “Молоді люди”.

 Брав участь у ІІ світовій війні, познайомився там з Хемінгуеєм.

16 липня 1951р. – повість “Над прірвою у житі”, яка принесла автору      

  світову славу.

1953р. – вийшла збірка оповідання “Дев’ять оповідань”.

1959р. – цикл творів “Вище крокви, будівничі!”

1965р. – останній опублікований твір – фрагмент “Шістнадцятий   день Хепворта 1924 року”.

Наприкінці 60-х рр. Залишив письменницьку діяльність, поселившись у провінції і живучи відлюдником, заглибився у вивчення східної філософії. (Ферма в Корніші).

27 січня 2010 – помер на своїй фермі.

Біографія

            Народився у єврейській сім'ї: його батько був литовським євреєм, равином, торговцем кошерними м'ясними продуктами та сиром; мати була ірландкою, католичкою. Була у нього і старша сестра Доріс. Мати виховувала дітей в дусі методизму.

            Одержав освіту в нью-йоркських школах, військовому училищі «Веллі-Фордж» у штаті Пенсильванія і трьох коледжах. У 23 Селінджер вступив в армію — і прослужив два роки. Згодом брав участь у Другій світовій війні у складі 12-го піхотного полку 4-ї дивізії. Серцева аритмія зробила письменника непридатним для піхоти, але в армії він знаходився з початку мобілізації, брав участь у висадці на узбережжя Нормандії, був зв'язковим, служив у контррозвідці. На фронті було нелегко (за кілька перших тижнів загинуло 75% його однополчан) й у 1945 майбутній класик американської літератури потрапив у шпиталь з нервовим зривом.

            У Німеччині одружився з функціонеркою націонал-соціалістичної партії Сильвією, але невдовзі вони розлучились: він ненавидів нацистів настільки інтенсивно, як і вона — євреїв. Удруге одружився з Клер Дуглас (молодша за нього на 15 років) у 1955 році; жили вони в Корніші. У 1955 народилась у них донька Маргарет, пізніше — син Метью. У 1966 році він розлучився із Клер, — і жив кілька місяців з вісімнадцятилітньою Джойс Мейнард, яка пізніше стала письменницею. У 1998 остання видала книгу спогадів (вона ж продала його листи, але їх викуплено Пітером Нортоном й благородно повернуто автору).

Селінджер помер удома природною смертю в Нью-Гемпширі 27 січня 2010 року, у віці 91 року. Інформацію щодо смерті надав син письменника, інформація також була підтверджена його літературним агентом.

Творчість

            Письменницька кар'єра почалася з публікації коротких оповідань у нью-йоркських журналах. Перше оповідання «Підлітки» автор надрукував у 1940, коли йому був 21 рік. Певний час відвідував літературні курси при Колумбійському університеті, що вів Віт Барнетт, редактор журналу «Сторі». Першу серйозну популярність Селінджеру принесло коротке оповідання «Чудовий день для рибки-бананки» (англ. A Perfect Day for Bananafish ,1948) — історія одного дня в житті молодої людини, Симура Гласа, і його дружини.

Через одинадцять років після першої публікації Селінджер випустив свій єдиний роман «Ловець у житі» (The Catcher in the Rye, 1951), що зустрів схвалення критики і залишається особливо популярним серед старшокласників і студентів, які знайшли у поглядах і поведінці героя, Голдена Колфілда, відгук власним настроям.

            У 1953 надруковано збірку «Дев'ять оповідань». У 60-ті роки виходять новели «Френні і Зуї» (Franny and Zooey) і повість «Вище крокви, будівничі» (Raise High the Roof Beam, Carpenters).

            Після того як роман «Над прірвою в житі» завоював велику популярність, Селінджер почав вести життя відлюдника, відмовляючись від інтерв'ю. Після 1965 припинив друкуватися, пишучи тільки для себе. В останні роки він практично не мав контактів із зовнішнім світом, живучи за високою огорожею в особняку в містечку Корніш у штаті Нью-Гемпшир.

            У 1955 одружився з Клер Дуґлас, тоді ж він написав «Френні». У 1950-ті Селінджер написав кілька повістей про родину Ґласів, і не завершивши цикл, покинув літературу назовсім. Останнім твором є повість «Шістнадцятий день Гепворта 1924 року», надрукована в журналі «Нью-Йоркер»

Твори

1940 - Підлітки (The Young Folks)

1940 - Зустрінься з Еді (Go See Eddie)

1941 - Винуватий, виправлюся (The Hang of It)

1941 - Душа нещасливої історії (The Heart of a Broken Story)

1942 - Тривалий дебют Лоїс Теггетт (The Long Debut of Lois Taggett)

1942 - Неофіційний рапорт про одного піхотинця (Personal Notes of an Infantryman)

1943 - Брати Варіоні (The Varioni Brothers)

1943 - Перекинутий ліс (The Inverted Forest)

1944 - За спільною згодою (Both Parties Concerned)

1944 - М'якосердечний сержант (Soft Boiled Sergeant)

1944 - Останній день останнього звільнення (Last Day of the Last Furlough)

1944 - Раз на тиждень - тебе не вб'є (Once a Week Won't Kill You)

1945 - Елейн (Elaine)

1945 - Я божевільний (I'm Crazy)

1945 - Солдат у Франції (A Boy in France)

1945 - Оселедець в бочці (This Sandwich Has No Mayonnaise)

1945 - Сторонній (The Stranger)

1946 - Легкий бунт на Медісон-авеню (Slight Rebellion off Madison)

1947 - Дівчисько без попки в проклятому сорок першому (A Young Girl in 1941 with No Waist at All)

1948 - Знайома дівчина (A Girl I Knew)

1948 - Сумний мотив (Blue melody)

1948 - Чудовий день для рибки-бананки

1948 - Тупташка-невдашка (Uncle Wiggily in Connecticut)

1948 - Перед самою війною з ескімосами (Just Before the War with the Eskimos)

1949 - Людина, котра сміялася (The Laughing Man)

1949 - У човні (Down at the Dinghy)

1950 - Для Есмé з любов'ю і мерзотою (For Esmé - with Love and Squalor)

1951 - Уста чарівні й очі зелені (Pretty Mouth and Green My Eyes)

1951 - Над прірвою в житі (або Ловець у житі)

1952 - Блакитний період де Дом'є-Сміта (De Daumier-Smith's Blue Period)

1953 - Тедді

1955 - Вище крокви, будівничі

1959 - Симур: Введення

1961 - Френні і Зуї

1965 - 16-й день Гепворта 1924 (Hapworth 1916, 1924)

1.     Словникова робота

Модернізм — загальна назва сукупності напрямів і шкіл у літературі та мистецтві кінця XIX — початку XX ст., які вирізняються антиреалістичною спрямо­ваністю, тяжінням до умовний засобів художнього зо­браження та вираження, духом експериментаторства.

Екзистенціалізм — течія, що найповніше розвину­лася у Франції 30—40 рр. XX ст. У літературі екзис­тенціалізму відбито напружене переживання духовної кризи західної цивілізації, відчуття втрати сенсу буття і нездоланного трагізму людського життя — прирече­ності людства на самотність, відчуженість і занедба­ність у ворожому світі, змалювання ситуації морально­го вибору особистості в «граничній» ситуації.

Алегорія — літературний прийом чи тип образності, що ґрунтується на однозначному інакомовленні. Але­горичними бувають не тільки образи, а й сюжети ху­дожніх творів (байка, притча).

Притча — алегоричний твір повчального характеру з моральним або філософським змістом та символіч­ними образами.

Антироман («новий роман») — умовний термін для позначення художньої практики французьких пись­менників 50—70 р. XX ст., які застосували у літературі новаторський прийом — творення тексту без сюжету та героя.

Постмодернізм — напрям у літературі та мистецтві другої половини XX ст. Провідними ознаками постмодерністського стилю є тотальне висміювання, гра з чужим текстом, суміш різноманітних стилів, викорис­тання масової літератури.

Бестселер — твір, що має великий комерційний успіх.

2. Тлумачення понять.

Оптимізм — світосприйняття людини, для якого характерна віра в краще майбутнє.

Песимізм — сприйняття людиною світу як безпер­спективного, зневіра.

«Липа» — суцільне лицемірство, безкінечна фальш, нагромадження несправжніх цінностей.

Нігілізм — заперечення норм моралі і справедли­вості.

Квазібіографія — несправжня, фальшива, вигадана біографія.

Буддизм — світова релігійна система, основна ідея ґрунтується на твердженні, що життя є страждання і шлях до порятунку.

Конформізм — пасивне сприйняття існуючого по­рядку, пристосовництво, позиція невтручання.

Психологічний дис­комфорт — незручність, відсутність належ­них умов, потрібних для нормальної життє­діяльності людини та виконання нею певної роботи, відсутність психологічного комфор­ту тощо

Свідомість — у філософії і психології — процес ві­дображення дійсності мозком людини, властиве люди­ні сприймання і розуміння довколишнього.

«Хіпі – рух» — молодіжний рух, який мав супереч­ливий характер. Попри те, що саме в цьому русі бере свій початок мода на наркотики серед молоді, «хіпі» залишили по собі і позитивний слід — вони організо­вували антивоєнні протести, значним чином вплину­ли на демократизацію американської політики.

3.Роман «Над прірвою у житі» («Ловець у житі»)  1951

Жанр твору — лірико - психологічний роман.

Тема роману: важкий перехід з юності у світ до­рослих, непростий процес зміни цінностей, неминучі при цьому втрати і відчай.

Ідея роману: заклик жити у злагоді, по совісті, відстоюючи добро і красу у людських стосунках.

Назву твору: Прірва між «дитя­чим» і «дорослим» світами.

Дія відбувається перед Різдвом 1949 р.

Форма твору — сповідь. Автор слів, що складають назву твору — Р.Бернс.

Місце дії — Нью-Йорк.

Мотив твору — звільнення від тотального негати­візму, нігілізму і нетерпимості.

Мотив ловців — біблійний, Ісус Христос називав «ловцями» апостолів.

Філософське начало твору — перехід від «філософії відчаю» до «філософії надії».

Виразник авторської позиції — Голден Колфілд.

Ставлення до бунту — Колфілд заперечує бунт за­ради бунту.

Справжнє життя для Голдена — гуманна діяль­ність.

Причина того, що Голден не встигає в навчанні, — йому здається безглуздою мета, заради якої вчаться інші (заробляти скажені гроші, їздити на роботу на машині чи автобусі, читати газети, ходити в кіно).

Мета життя Колфілда: «Стерегти дітей над прірвою в житі. Дурниці, звичайно, я знаю, але це — єдине, чого мені хочеться по-справжньому».

Ø Проблематика:

Ø «батьки і діти»

Ø проблема спілкуван­ня

Ø проблема людської спільноти

Ø соціальне становище

Ø мова, молодіжний сленг

Ø здоровий спосіб життя

Уривок 3 частини з роману

I'm the most terrific liar you ever saw in your life. It's awful. If I'm on my way to the store to buy a magazine, even, and somebody asks me where I'm going, I'm liable to say I'm going to the opera. It's terrible. So when I told old Spencer I had to go to the gym and get my equipment and stuff, that was a sheer lie. I don't even keep my goddam equipment in the gym.

Where I lived at Pencey, I lived in the Ossenburger Memorial Wing of the new dorms. It was only for juniors and seniors. I was a junior. My roommate was a senior. It was named after this guy Ossenburger that went to Pencey. ..

            Другого такого брехуна, як я, світ іще не бачив. Просто кошмар. Навіть коли йду в магазин купити журнал абощо, а дорогою мене спитають, куди я, мені нічого не варто бовкнути, що поспішаю в оперу. Просто жах господній. Отож коли я сказав старому Спенсерові, нібито мушу ще забігти до спортивного залу по свої манатки тощо, це теж була суща брехня. Я в тому клятому залі ніколи нічого свого й не кидав.

У Пенсі я жив у новому гуртожитку - в так званому корпусі Оссенбергера. Там поселяли тільки учнів останніх двох класів. Я вчився а передостанньому класі. А мій сусід у кімнаті був випускник. Наш корпус назвали так на честь Оссенбергера…

4.Образ Голдена Колфілда

            Голдену 16 років. Це пора, коли людина з дитин­ства переходить у дорослий світ. І для кожного цей світ складний, суперечливий, незрозумілий, навіть страшний. Адже, входячи у доросле життя, ми за­мислюємося хто ми, яке наше призначення в житті, що робити далі. На нас лягає відповідальність за себе і за тих, хто від нас залежить. Іноді буває надзвичайно складно визначитися з тим, чого саме ми хочемо від життя. Автор знайомить читача з героєм, коли той переживає духовну кризу. Голден не просто не знає, що йому робити в житті, він не розуміє світ, в якому живе. Йому набридло лицемірство, набридло, що все залежить від грошей, а почуттям, красі немає місця. Зіткнення з навколишнім світом призвело до великої духовної травми Голдена.

            Перед нами постає герой, який переживає скрутний час: Голдена виключили з Пенсі, елітного коледжу, за погане навчання. Він провалив усі іспити, окрім англійської мови. Та це сталося не вперше. Він був ви­ключений з трьох інших коледжів з тієї ж причини. Він не хоче вчитись, бо не розуміє, як це йому знадобиться в майбутньому. Він не знає, навіщо він вчиться, заради чого, адже його не цікавить жодна професія. Дивлячись у майбутнє, він не бачить нічого, крім сірої буденності. Голдену здається, що для нього в житті немає місця. Він не хоче жити в сірому суспільстві, не хоче, щоб його життя стало таким, як і в інших. Він не хоче вчитися для того, щоб бути машиною, яка працює в якійсь конторі, заробляє купу грошей і їздить на роботу в машині або в автобусі по Медісон-авеню, не хоче читати газети, вечорами грати в бридж і ходити в кіно. І справді, так живуть мільйони людей, не звертаючи уваги на духо­вний світ, на те, чого потребує їхня душа. «І взагалі, навіть якщо ти весь час рятував би людям життя, звідки б ти знав, заради чого ти це робиш — заради того, щоб насправді врятувати життя людині, чи заради того, щоб стати знаменитим адвокатом», — так роздумує Голден про кар'єру адвоката. І він правий, адже невідомо, чи завжди адвокату хочеться захищати людину від звину­вачень. Герой стоїть на роздоріжжі. На Голдена чекає не дуже радісний шлях додому у Нью – Йорк.

                      5. Самохарактеристика  Голдена Колфілда.

1)  «О, забув сказати, мене ж виперли зі школи. Після різдвяних канікул моя наука скінчилась — я провалився з чотирьох предметів і взагалі не виявив старанності... Сто разів мене попереджували, вмовля­ли взятися за розум, але я не послухався... І вилетів зі школи. Я вже не вперше кидав школу, але ніколи не відчував, що їду назавжди».

2)  «Я дуже швидко захекуюсь. По-перше, багато смалю, тобто колись багато смалив...»

3)  «Взагалі я ношу коротку зачіску, і зачісуватись мені майже не доводиться».

4) «Я на розум небагатий».

5) «Взагалі я бовдур бовдуром, але читаю багато».

6)  «Люблю часом поклеїти дурня — просто так, з нудьги».

7)  «Кіно я смертельно ненавиджу, але удавати з себе актора люблю страшенно».

8) «А я взагалі слабак».

9) «Розбіяка з мене нікудишній. Якщо хочете знати правду, то я пацифіст».

10)  «Якщо сказати правду, то в усій сім'ї тільки я такий дубоголовий».

11)  «Сам я в гольфі король».

12) «Душа в мене полохлива. Я тільки наполовину боягуз».

13)  «...одна з моїх вад: я не дуже беру в голову, коли щось втрачаю... я ніколи нічого такого не мав, за чим би дуже пошкодував, якби його втратив».

14)  «Батько і мати в мене різної віри, і всі діти в нашій сім’ї вдалися атеїстами. Щиро кажучи, свяще­ників я терпіти не можу».

15)  «Я страшенно любив той дурнячий музей. Там усе залишилось на своєму місці. Ніщо там не зміню­валось. Змінювався тільки ти сам».

16)  «Я зайшов у безвихідь».

17)  «Мабуть, я б не витримав, якби довелось йти на війну».

18) «Що в біса роблять мої качки на озері і взагалі чи вони там є ?»

19)  «Вченого з мене не вийде. Смальцю мало в го­лові».

20)  «Я люблю, коли розповідають захоплено».

21) «Раптом я відчув себе таким щасливим від того, що каналія Фібі все каталась і каталась на каруселі... я мало не заплакав, такий був з біса щасливий».

6. Ставлення до жінки.

1) «Жіноче тіло — це ніби скрипка, і щоб вона за­співала, треба бути великим музикантом».

2)  «Просто жінки мені подобаються».

3)  «В душі я, певно, найбільший сексуальний ма­ніяк на світі. Іноді на думку спадала жахлива бридота, яку б я міг зробити, коли трапилася б нагода».

4) «Я так гадаю: якщо тобі не подобається дівчина по-справжньому, то нема чого з нею дурня клеїти».

5) «Секс для мене — китайська грамота. Слово честі».

6) «З Джейн я просто почував себе щасливим. Сер­йозно кажу».

7)  «Коли я цілуюся з дівчиною, то завжди думаю, що вона бозна, яка розумна».

8)  «Видовище було приємне, але з іншого боку — гнітюче, бо щоразу наводило на думку: а що з ними з усіма буде? Тобто коли вони позакінчують свої коле­джі, школи тощо. Більшість із них повискакують за­між: за яких-небудь бовдурів... За бовдурів, що ніколи й книжок не читають. Отих жахливих зануд».

9) «Сміхота, але, коли я побачив Самі, то мені за­хотілося із нею одружитись. Намаханий якийсь. Саллі мені навіть не дуже подобалась, і раптом я відчув, що закоханий у неї і хочу одружитись. їй-богу, намаха­ний. Нічого не скажеш».

10)  «Якийсь кретин написав на стіні матюка! Я просто осатанів від люті! Слухайте, я ладен був убити того гада, що написав на стіні оте паскудство».

7.Ставлення до оточуючих

1)  «Еклі був страшенний нечупара. Він був жахливо високий, горбив плечі, а зуби мав гнилі. Вони завжди були в нього наче вкриті пліснявою, страшно дивитися».

«Взагалі огидний тип. Просто паскудний. Той тип Еклі мав узагалі майже все: і гайморит, і вугрі, й гнилі зуби, і гидкий запах з рота, й ті огидні нігті».

«Нещасне створіння. Навіть трохи шкода каналію».

2) «Стредлейтер узагалі мав моду гладити собі жи­віт і груди. Любив себе до нестями, каналія. Стредлей­тер такий самий нечупара, але це в нього виявляється по-іншому. Не так в око впадає».

«Ненавиджу я бити людей в обличчя. Краще вже не­хай б'ють мене».

3)  «Вчитель історії Спенсер старий, аж порохня сиплеться. Хворі люди й так не викликають у мене захвату, а тут ще гнітючішого враження додавав отой жалюгідний, заяложений, допотопний халат. Я взагалі не люблю дивитись на старих шкарбунів у халатах чи піжамах. Навіщо, питається, виставляти напоказ свої заячі груди та курячі ноги?! Хто б міг подумати, що це старе опудало здатне так насміхатись. Мені раптом стало його страшенно шкода».

4)  «Моріс — ти задоголовий ідіот і шахрай, а років через два станеш обідраним жебраком і чіплятимешся на вулиці до людей, щоб бодай дали центів 10 на каву. Обвішаєш шмарклями своє задрипане пальто...»

«Чого мені хотілося тоді найдужче, то це накласти на себе руки. Хотілося виплигнути з вікна. І я, мабуть, так і зробив би, якби був певен, що хто-небудь мене накриє, як тільки впаду. Просто не хотілося, щоб на мене витріщало баньки збіговисько тупоголових роз­зяв, коли я лежатиму закривавлений на тротуарі».

«Мені бракує всіх тих, про кого я розповідав. На­віть отого паскуди Моріса бракує».

8. Стан душі Голдена

1) Містер Антоніні говорив Колфілду: «...ти не пер­ший, у кого поведінка решти людей викликала роз­губленість, страх і навіть відразу... Багато, дуже багато людей пережили таку саму розгубленість і душевну скруту, що їх оце переживаєш ти».

2)  «Незрілій людині властиво те, що вона прагне благородно вмерти за свою справу, а зрілій — що вона прагне покірно жити задля своєї справи» (В.Штекель).

9.Ставлення Голдена Колфілда до матеріальних цін­ностей.

1)  «На душі мені стало важко. Ненавиджу запиха­тися яєчнею з шинкою тощо, коли поруч їдять грінку, запиваючи її кавою, монашки».

2) «У Діка Слегла були дешевенькі-дешевеньй ва­лізи.

І тримав він їх не на полиці, а в себе під ліжком, щоб ніхто не бачив їх поруч з моїми, дорогими і нови­ми. Це мене страшенно пригнічувало, я ладен бр по­викидати свої саквояжі з вікна чи навіть помінятися з ним, щоб тільки Дік не страждав від отого ідіотського комплексу неповноцінності».

3)  «Коли черниці пішли, я пошкодував, що по­жертвував їм тільки 10 доларів. Кляті гроші. Завжди через них настрій собі зіпсуєш».

4) «Я машин не люблю. От не цікавлять вони мене і край. Краще б уже завести коня. В конях принаймні є щось людське, хай йому грець!»

5)  «Зі мною майже завжди так — мені дарують по­дарунки, а мене від них чомусь сум бере».

10.За що Голден Колфілд поважає Ісуса Христа?

1)  Ісус Христос звідав невизнання, нерозуміння, зраду.

2) Трагедія Христа — трагедія поколінь

11. План – характеристика образу Голдена Колфілда

1. Неврівноважений і конфліктний.

2. Ненависть до лицемірства, вульгарності.

3. Особливе загострене етичне і естетичне чуття.

4. Негативна реакція на прояви неправдивості або нещирості.

5. Максималізм.

6. Перебільшене негативне сприйняття навко­лишнього світу.

7. Напівдитяча «туга за ідеалом».

8. Напівдитяче невміння прощати людські слаб­кості.

9. Самотність.

10. Відчуття бездомності і неприкаяності в рід­ному місті.

11. Характерна риса — схильність до брехні.

12.  Мрія вдавати з себе глухонімого.

13. Голден — «неприкаяний, не має в житті мети».

14. Дивакуватість — своєрідна форма протесту проти абсурдного світу.

15. Хворобливість психіки, як наслідок смерті молодшого брата Аллі.

16. Невміння зосередитись.

17. Незрілість, невпевненість у собі, хисткість добрих намірів.

18. Чуйність, небайдужість до людей.

12.Лінгвістичне дослідження героїв твору

Голден Колфілд

            Голден Колфілд головний персонаж твору, з ним пов’язаний весь сюжет повісті, оцінка інших героїв, їх характеристика дається у його суб’єктивній оцінці. Основні теми твору - тема подорослішання, складного моменту переходу у світ дорослих, крах ілюзій і ідеалів з цим пов’язаний, та тема конфлікту з дійсністю, що випливає з попередньої - дуже прекрасно показані за допомогою цього неординарного підлітка, з його своєрідними поглядами, з його хворобливою і, здається, незвичною, психікою. Але він чомусь виявляється надзвичайно близький безлічі читачів у всьому світі, книга й досі продається щороку величезними тиражами. Здається Селінджеру вдалося вловити й описати той складний внутрішній світ підлітка, з його прагненнями і пориваннями, часто не зрозумілими самому собі, з дитячою наївністю і неприйняттям законів старших. Цей незвичайний персонаж виявився насправді реальним прототипів, мільйонів підлітків. Характер Голдена, його ідеали, переконання, все це відбивається на його імені, що має тісний зв’язок з його особистістю.

            Ім’я “Голден” (перекликається з “hold” - стримуватись) вказує на те, що він утримується від входження до суспільного життя, він не сприймає всю фальш і облуду світу, який його оточує, проте не бунтує, а тільки стримується, щоб не стати одним з тих, кого він ненавидить. Слово “holden”, найкраще це помітно на словосполученні “holden back” - той, що стримується, утримується, - характеризує одну з основних рис персонажу і, можливо, концепцію самого автора по відношенню до світу, яку Голден мав би виражати. Він стримується, як і Джейн Галлахер, один з позитивних персонажів, теж стримується, залишаючи свої дамки на краю дошки. Тут важливо зазначити, що Голден зовсім не бунтар, як може здатися на перший погляд, він втілює не бунт, а лише неприйняття світу, правил гри які той нав’язує кожному - лицемірства, облудності і фальші. Як тут не пригадати його нічну розмову з Фібі, коли він оголошує своє відношення до світу: “Гіршої школи ніж Пенсі, я не бачив. Кругом самий фальш і показуха. І пройдисвіт на пройдисвітові [...] Є там кілька путніх вчителів, та й вони все роблять напоказ”. Він протестує проти такого стану речей, не приймає його, але не бунтує від світу, він стримується від рішучих дій, від боротьби, та це йому й не потрібно, це протирічить його характеру.

            Інше значення слова “holden” - той, що приховує, ховає, - характеризує ще одну Голденову рису - певну замкнутість у собі, прихованість. Серед дорослих, серед більшості друзів, навіть у своєї дівчини Саллі Гайс, він не знаходить порозуміння, тому свою головну мрію він довіряє тільки Фібі. Брак порозуміння, такий характерний мотив для творчості Селінджера, що наскрізно проходить через його твори, виявляється й у Голдена, хоч найяскравіше це показано в оповіданні про Сімора Гласа.

            Прізвище - Колфілд (Caulfield) - розкладається на дві частини. Перша частина має глибше значення. Слово “caul” (шляпка, анат. водяна оболонка плоду) має пряме відношення до теми дитинства в повісті. З біологічної точки зору це слово означає частину амніону (зародкової оболонки), мембрану, що захищає зародок від механічних ушкоджень та створює умови для його розвитку. Тут бачимо пряму метафору ідеалу Голдена - бути ловцем у житі, захищати дітей від жорстокості дорослих, від брудної лайки на стінах школи, рятувати їх від прірви подорослішання, у всякому разі до призначеного часу. Друга частина (field - поле) теж викликає асоціацію з його мрією, з полями жита.

Ім’я й прізвище разом створюють стислий, але цілком точний портрет персонажу, де вказані його основні риси і поривання. У іменах інших персонажів теж втілені риси Голдена, через його відношення до них, через символіку їх образів.

13. Фібі Колфілд

            У образі Фібі найяскравіше втілюється любов Голдена до дітей. Це помітно навіть тоді, коли він злий на неї. З появою Фібі, відкривається зовсім новий бік Голденового характеру, те, що він розуміє як щастя. Фібине призначення у романі - тримати Голдена прив’язаним до реальності, щоб його фантазії не згубили його. Страх, що робитиме Фібі без нього, стримує Голдена від від’їзду на захід. Коли вона збирається їхати з ним, він повертається до реальності, розуміє ідеалізм цієї подорожі, прекрасно знає, що ця подорож може зруйнувати Фібину дитячу невинність, що його перемінна поведінка може зашкодити їй. Він робить рішення залишитись задля Фібі, щоб утримувати її від падіння з обриву за житнім полем. Фібі - це світло, що освітлює частину Голденової темної депресії: “Я тихенько, не човгаючи ногами, пішов по кімнаті [де спала Фібі], розглядаючи то те, то се. На душі раптом стало тепло, затишно. Навіть передчуття того, що я захворію на запалення легенів, зникло. Просто мені стало хороше-хороше”.

            У імені Фібі можна знайти три різних значення:

- Слово phoebe давньоанглійською та грецькою значить сяюча, що співвідноситься з її функцією просвітлення Голденового настрою у романі.

- У грецькій міфології їй співвідносна Феба, що ототожнювалась з Артемідою, як богиня місяця.

- Також слово phoebe означає маленького птаха (чибіс) для якого характерний постійний рух і стрибання. Це наводить паралель з тим, що Фібі тендітна, вона постійно в русі - танцює, сміється, пише історії, говорить про своїх друзів.

            Всі три значення відносять її до небесних висот. Фібі сяє як світило у Голденовому житті, приносячи йому справжнє щастя. Як місячна орбіта навколо Землі, Фібі завжди в Голденових думках, впливає на його рішення, немов місяць на приливи й відливи Землі, підсвідомо утримуючи його від необдуманих рішень. Вона чимось схожа на тендітну пташку: “Фібі ще тільки десять років. Худа, як я, але не худюща, а саме така як треба для роликових ковзанів. Якось я дивився на неї з вікна, коли вона йшла через П’яту авеню до парку, і раптом подумав: “Яка ж Фібі худенька - якраз для роликових ковзанів!””. Ім’я дає цілком вичерпний портет цього персонажу.

14. Саллі Гайс

            Саллі Гайс обмежена світська людина, з якою Голден зустрічався коли навчався в Пенсі. Він каже, що звик думати, ніби вона розумна, бо вона знає чимало про театри та літературу, але коли пройшло достатньо часу, він побачив, що це не так. Та й після цього він був закоханий у неї, хоч і пам’ятав про свої справжні почуття, коли відчував раптовий потяг до неї.

            Її прізвище - Гайс - вказує на обманний туман (haze ['heiz]), що символізує те як Голден губиться під її поглядом, як вона затуманює його свідомість: “Сміхота, але коли я побачив її, то мені захотілось із нею одружитись. Намаханий якийсь. Саллі мені навіть не дуже подобалась, і раптом я відчув, що закоханий у неї і хочу одружитися! Їй-богу, намаханий. Нічого не скажеш”.

15. Фейс Кавендіш

            На образі Фейс Кавендіш розкривається ще одна грань характеру Голдена. Незважаючи на те, що він болюче переносить розрив з дитинством, колишніми ідеалами, він іноді намагається виглядати дорослим. Він вірить, що може видаватися старшим і більш зрілим ніж насправді. Він вважає, що високий зріст, сиве волосся, куріння та спиртне допоможуть йому справити враження старшого. Перш ніж дзвонити Кавендіш, Голден викурив чимало цигарок в “Едмонтоні”. Це куріння символізує його намагання здаватися старшим. Коли він подзвонив то понизив свій голос з тією ж метою: “Говорити я намагався басом, щоб вона не здогадалась скільки мені років. А взагалі голос у мене й так досить низький”.

            Фейсине прізвище визначається як підсолоджений жувальний тютюн. Це напряму пов’язане з Голденовим курінням, адже і куріння і розмова з напівповією Фейс пов’язані з намаганням Голдена виглядати дорослим. Ім’я Фейс (Faith) виражає віру Голдена у те, що він може виглядати дорослішим.

16. Джеймс Касл         Прізвище Джеймса Касла відбиває його високі ідеали. Він немов знаходиться у замку, підносячись над своїми лицемірними однолітками. Він відмовляється взяти назад свої слова за будь-яких умов і вчиняє самогубство раніш, ніж його змусять це зробити. Джеймс виплигує з вікна, немов зі свого замку високих ідеалів. Слово “замок” наводить на думку про великі вершини, королів, що підносились над іншими й уявляються неземними і могутніми.

            Персонаж Джеймса Касла також має відношення до мотиву падіння, що пронизує усю повість. Смерть Касла викликає паралель з Голденовим поступовим падінням здоров’я, та бійки з Морісом де він, як і Касл, каже, що думає, і бійка ця теж закінчується смертю, щоправда уявною смертю Голдена.

17.Роберт Еклі  Ім’я Еклі (Ackley [′æklı]) звучить схоже на acne (вугор) - одну з головних його рис. Також є подібність зі словом hackly ([′hæklı], погано зроблений, зазубрений) та вигуками ouch (зойк болі), ecch та ack (вигуки огиди). Ім’я повністю відповідає характеру персонажа, вказує на його головні риси, на те яку реакцію він може викликати, він і Голдена дратує, але в той же час Голден жаліє його, на його прикладі він вказує на фальш, що панує у Пенсі: “Сидимо наприклад у кімнаті, мозолимо язики. І раптом стукає який-небудь вуграстий придурок. Думаєш, його впустять?! І хоч куди бідолашний поткнеться - скрізь двері перед ним замкнені. Там ще було оте дуремарське таємне товариство - я теж побоявся у нього не вступити. А Роберт Еклі, один зануда, весь у вуграх, теж захотів у те товариство. Все ходить і ходить за ними, а вони його не приймають, і квит. Просто через те, що він зануда і весь у вуграх”. Незважаючи на власну відразу до Еклі у кінці повісті Голден каже: “Я знаю тільки одне: мені бракує всіх тих, про кого я розповів. Навіть тих-таки Стредлейтера й Еклі”.

18.Карл Льюс

            Голден захоплюється Карлом Льюсом, головним чином через його інтелект - він має найвищий IQ у Вутонській школі. Голден вважає, що це єдине, що у ньому варте уваги.

            Карлове прізвище Luce іспанською означає “світло”. Знання - світло, незнання - темрява. Це найкраще характеризує Льюса й відношення до нього Голдена.

19. Вард Стредлейтер         Ім’я одного з негативних персонажів теж добре характеризує його. Прізвище цього героя перекликається зі словом straddle (широко розставляти ноги та ін.), що добре змальовує його вдачу, нахабність і самовпевненість.

Як ми бачимо більшість основних персонажів мають імена, що багато можуть сказати про їх характер, про їх звички, про ставлення до них оповідача і, через нього, самого автора. Деякі імена мають складну символіку, як Фібі або Голден Колфілд, інші простішу.

20.Зарубіжна і вітчизняна критика про роман

Дж. Д. Селінджера «Над прірвою в житі»

            Незважаючи на настільки тривале мовчання письменника, критична "селінджеріана", давно вже складова значну область американістики, продовжувала і продовжує поповнюватися все новими роботами по всьому світу.

            У своїй книзі «Філософські та естетичні основи поетики Дж. Д. Селінджера» І. Л. Галінська дає короткий огляд деяких критичних праць про Селінджер, виконаних американськими авторами. Отже, найперше монографічне дослідження творчості Селінджера відноситься до 1958 р. Це книга Ф. Гвінеї та Дж. Блотнер «Проза Дж. Д. Селінджера», в якій розглянуто всі опубліковані до того часу твори письменника. Вони розділили творчість Селінджера на три періоди: «учнівський» (1940-1948гг.), «Класичний» (1948-1951 рр..) І період «занепаду» (що почався, на думку Гвінеї та Блотнер, після виходу в світ «Над прірвою в житі »). Критики досліджують кожен з цих періодів, «поєднуючи метод формально-структурного підходу з традицією фрейдистського психоаналізу» (Галінська І. Л. Філософські та естетичні основи поетики Дж. Д. Селінджера, М.: «Наука», 1975. С. 8). Вони прагнуть знайти в цих творах дослідження долі людини в соціальному плані і врешті-решт приходять до висновку, що тут дано зображення розділяє людей «трансцендентальної-непрохідною прірви». Розповіді 1948-1951 рр.. критики розглядають строго відповідно до вимог фрейдистського підходу, вважаючи, що тут описаний світ «психічно неповноцінних людей, іноді знаходять порятунок в коханні». Проте, кажучи про роман «Над прірвою в житі», вони порівнюють образ Холдена Колфілд з образом Гека Фінна, підкреслюючи такі реалістичні гідності селінджеровского роману, як жива розмовна мова, іронія.

            Через п'ять років після виходу роботи Гвінеї та Блотнер з'явилася монографія У. Френча «Дж. Д. Селінджер ». «Робота виконана в дусі формального аналізу творів письменника, пошуків« міфологічних моделей », розгляду творчості як продукту різноманітних літературних впливів, хоча вона і містить також спробу історико-біографічного і соціального дослідження". Аналіз творчості письменника Френч веде в руслі пошуків опозиційних пар, відшукуючи в структурі оповідання елементи, що містять протиставлення «світу добра» і «світу фальші». Образу Холдена Колфілд Френч, наприклад, відмовляє в типовості, «бачить переплетення в романі двох тем: фізичного нездужання героя і поступового звільнення Колфілд від егоцентричності, прийняття відкидає його світу». Герою «Над прірвою в житі», вважає критик, властиве прагнення до статичності, і головне його бажання полягає в тому, щоб залишити світ таким, яким він є, про що і свідчить, на думку Френча, мрія Холдена Колфілд рятувати дітей у яру. У підсумку автор приходить до висновку, що роман Селінджера є «історія людини, яка колись у минулому хотів би бути ловцем у житі».

            У 1964 р. вийшло посібник для учнів шкіл та коледжів «Дж. Д. Селінджер: ловець в житі »Річарда Леттіса, де автор аналізує творчість Селінджера« застосовуючи соціологічну термінологію і використовуючи також естетичні категорії екзистенціалізму ». Образ Холдена Колфілд Р. Леттіс досліджує у двох аспектах - впливу суспільства на героя і впливу героя на суспільство, вбачаючи для Холдена можливість вибору. Він може відкинути суспільство, спробувати його поліпшити або примиритися з ним. Холден, на думку Леттіса, вибирає з цих варіантів найгірший - відкидає суспільство, тоді як більшість його сучасників йдуть також не кращим, конформістським, шляхом. Оптимальний варіант автор бачить у боротьбі за поліпшення суспільства, що спирається, проте, на девіз боротьби «без надії на успіх». «Поразка Холдена вчить необхідності і ціною перемоги,-пише Леттіс.- Необхідності прагнути, незважаючи на всю нашу недосконалість, до такого суспільства, де Холден Колфілд зміг би розвиватися і процвітати, прагнутиме до такого оточенню, яке навчило б його необхідності зла, обману і навіть відчаю... »

            Професор Чиказького університету Джеймс Міллер-молодший у що вийшла в 1965 р. монографії «Дж. Д. Селінджер »розглядає творчість письменника в руслі традицій соціально-психологічної прози. Методологія дослідження Дж. Міллера-молодшого в цій роботі - «міфологічний принцип», що вимагає пошуку в літературному творі умовно-міфічних або біблійних символів. Наприклад, час дії роману «Над прірвою в житі» - переддень Різдва - покликане, як вважає критик, символізувати смерть і воскресіння. Він порівнює цей символ з подібним же, на його думку, «міфологічним вузлом» у «Мобі Діку» Германа Мелвілла (воскресіння в епілозі роману його героя Ізмаїла, тільки що загиблого в безодні океану разом з усією командою «Пекода». Врешті-решт критик стверджує, що Селінджер - «романіст, що працює в традиціях американського роману» , та й взагалі в найкращих традиціях американської літератури. Готорн і Мелвілл, Емілі Дікінсон та Уїтмен, Марк Твен, а також Фітцджеральд і Ринг Ларднер - ось, на думку Дж. Міллера-молодшого, предтечі Селінджера.

            З 1962 по 1963 р. в США вийшов (одночасно з монографічного характеру дослідженнями творчого шляху Селінджера) ряд антологій, в яких зібрані статті про творчість письменника, що належать представникам різних течій американського літературознавства.

            У 1962 р. літературний критик журналу «Тайм» Генрі Гренвальд склав і прокоментував об'ємисту антологію «Селінджер. Критичний і персональний портрет », включивши в неї статті (або уривки зі статей і книг) більше двадцяти критиків, представників різних західних літературознавчих шкіл і напрямків. Укладач передує збірки власне судження про творчість Селінджера, якого вважає «прихильником романтичної течії в сучасній американській літературі» «Після десятиліть, ознаменуватися політичною, соціальним і психологічним романами, молодь зможе, нарешті, з почуттям полегшення зустрітися з Селінджер», - пише Гренвальд.

            Стаття професора Корнелльського університету А. Майзенера «Любовна пісня Дж. Д. Селінджера» - одна з центральних в антології Гренвальда. Назва статті перегукується з назвою поеми Т. С. Еліота «Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока». Критик понад усе цінує в творчості письменника пошук позитивного героя, «хорошого американця». Торо, Мелвілл, Твен, Фолкнер, Фітцджеральд-такі імена, в ряд яких Майзенер беззастережно ставить і Селінджера, бо героям останнього властиві, на його думку, ті ж риси, що й Торо у «Уолдене», Ізмаїлу-у Мелвілла, Гекові Фінну - у Твена, Айку Маккасліну - у Фолкнера і Джею Гетсбі - у Фітцджеральда. У тій же антології є стаття американського критика А. Кейзін, який характеризує Селінджера як одного з найкращих американських новелістів, чия майстерність можна порівняти лише з майстерністю в цьому жанрі Хемінгуея.

            У 1963 р. критична література про Селінджер поповнилася антологією літературно-критичних матеріалів, присвячених «Над прірвою в житі», складеної Г. Сімонсоном і Ф. Хейгером. «Вона розрахована на студентів, і в ній зібрані, зокрема, документи про кампанію, яка велася в США в середині 50-х років проти цього роману й тих викладачів, які радили своїм учням прочитати історію Холдена пригод Колфілд».

            Увага дослідників привернула також сама історія створення роману «Над прірвою в житі». Відомо, що в 1946 р. Селінджер опублікував у журналі «Нью-Йоркер» розповідь «Слабкий бунт неподалік від Медісон-авеню». Як було встановлено пізніше, ця розповідь був придбаний журналом ще в 1941 р., але друкування його було відкладено у зв'язку з вступом США в Другу світову війну. Пізніше з'ясувалося, що оповідання «Слабкий бунт» (що відрізняється різкою антивоєнної налаштованістю) виявився не чим іншим, як варіантом чотирьох розділів «Над прірвою в житі» (15, 17, 19, 20). Про те, що роман створювався в роки Другої світової війни, свідчить також опублікована в 1945 р. журналом «Кольєрс» новела Селінджера «З розуму зійти», уривки з якої потім увійшли в три глави «Над прірвою в житі» (1, 2, 22). У 1946 р. роман вже був прийнятий до публікації одним з американських видавництв, але письменник несподівано забрав рукопис для доопрацювання, і повністю з історією пригод Холдена Колфілд світ познайомився лише п'ятьма роками пізніше. Однак концептуальних змін роман не зазнав. Екзистенціалізм як був, так і залишився філософською основою роману, що переконливо показав американський критик-марксист С. Фінкелстайн. У своїй книзі «Екзистенціалізм в американській літературі» він детально аналізує цей твір, доводячи, що письменник малює світ відчуження, але сам при цьому залишається не відчуженим художником. Роман «Над прірвою в житі» С. Фінкелстайн вважає прикладом того, «як важливо художнику зуміти зацікавити суспільство новим типом психології, що склалася під впливом сучасних історичних подій». Адже Селінджер одним з перших американських художників зазнав впливу екзистенціалізму.

            Практично всі критики у своїх роботах зазначали інтерес Селінджера до філософії, релігії, естетики Сходу, перш за все до дзен-буддизму. Деякі вважали, що його твори страждають через прихильності до східних релігій, інші навпаки бачили в цьому знахідку автора, привніс щось абсолютно нове у літературу. Приміром, М. Гайсмар у своїй книзі "Американські сучасники. Від бунту до конформізму." говорить, що «прагнення звести дзен-буддизм і філософії" вищого самозречення "в головний принцип буття виводять творчість Селінджера зі сфери матеріальних факторів життя, які письменник ігнорує або уникає, а це чревато творчою кризою» (Цит. за: Тугушева М. Селінджер / / Письменники США, М.: 1990, С. 483). Те, що після 1965 року Селінджер нічого не опублікував, говорить про справедливість цього пророцтва, - вважає М. Гайсмар. Однак Сергій Бєлов у своїй статті "Парадокси Дж. Селінджера" вважає, що блискуча техніка письменника - частково результат його інтересу до дзен-буддизму. "Недомовленість, відсутність однозначних трактувань в його творах змушують згадати про важливе естетичному принципі дзен - про рівність творчої активності митця і його аудиторії" (Бєлов С. Парадокси Дж. Селінджера / / Літературне огляд, 1985р. № 2, с. 62). Постулати дзен-буддизму стали у "пізнього" Селінджера інструментом критики американської буржуазності, а також багатьох шаблонів західного свідомості. Саме в дзен він знайшов зброю боротьби з раціонально-умоглядних ставленням до світу - пише Бєлов.

            А як же ставляться критики до головному герою роману «Над прірвою в житі» Холдену Колфілд? Про цього персонажа велося і до цього дня ведеться дуже багато суперечок.

            Психологічний портрет селінджеровского героя виключно суперечливий і складний. «У поведінці Холдена нерідко дає себе знати хворобливе початок, що ставить під сумнів стійкість його психіки. Він не просто сором'язливий, уразливий, часом нелюб'язний, як майже кожен схильний до самоаналізу підліток так званого інтровертного типу »(Мулярчика А. Післявоєнні американські романісти. М.: 1980). Часом Холден дозволяє собі зовсім вже непростимі витівки: він може, наприклад, пустити дим сигарети в обличчя симпатичної йому співрозмовниці, гучним сміхом образити кохану дівчину, глибоко позіхнути у відповідь на дружні вмовляння розташованого до нього викладача - пише А. Мулярчика. Як виявляється з визнань героя роману, та й з подробиць розказаної ним історії, Холден не за віком інфантильний; «небажання бути схожим на дорослих у Холдена спочатку більше емоційно, ніж усвідомлено; почуття обганяє у нього думка, і він готовий одним махом розправитися зі своїми кривдниками , серед яких далеко не всі заслуговують суворого вироку ». Однак, з іншого боку, зрозумілий і молодий максималізм Холдена Колфілд, зрозуміла його ненаситна жага справедливості та відкритості у людських стосунках. Те, що найбільше пригнічує Холдена і про що він судить цілком «по-дорослому», полягає у відчутті безвихідності, приреченості всіх його спроб влаштувати своє життя в цьому світі. Вдивляючись у майбутнє, він не бачить нічого, крім тієї сірої буденності, що вже стала долею переважної більшості його співвітчизників. Герою Селінджера не вдається зацікавити своїми, досить, втім, сумбурними планами на майбутнє і Саллі Гейс, яка не дуже-то вірить у пропоновану їй ідилію життя в «хатині біля струмка». «Одна тільки Фібі, десятирічна сестричка Колфілд, не тільки готова приєднатися до Холдену, але і йде в цьому пориві набагато далі свого критично налаштованого, але імпульсивного брата».

            Особливо дістається від Холдена того американському мистецтву, яке через кілька років, вже в 50-60-ті роки, одержало в США найменування «масової культури». Шаблонні голлівудські фільми з торжеством чесноти і неодмінним псевдокомедійним вивертом у фіналі викликають у нього напад відрази. «Холден живе в жорстокому світі, який бездушно, як автомат, прагне або зламати свою жертву, або перекроїти її за своїм образом і подобою», - вважає Ю. Я. Людський (Людський Ю. Я. Нариси про американських письменників 20 століття. Київ : 1968. с. 195). Холден наділений "абсолютним моральним слухом" - він миттєво розрізняє фальш, з нього ніби зідрана шкіра, оголені нервові закінчення; його надчутливість - особливого роду радар, який уловлює те, повз чого спокійно проходять інші Історія американської літератури.

            Ця його юнацька нетерпимість і притягує, нездоланно притягує читацькі серця. Не дивно, що Холден жадібно шукає хоч яку-небудь віддушину, жадає людського тепла, участі і розуміння. Так виникає питання, чого ж він хоче, як він мислить майбутнє, питання тим більш важливий, що ми вже добре знаємо, які речі йому не подобаються. Виявляється, нічого реально позитивного Холден собі уявити не може. Звідси наївна мрія про нескладної механічній роботі, що дає можливість вести тихе життя з глухонімою (!) Дружиною. При цьому Холден і сам хотів би прикинутися глухонімим, щоб, наскільки це можливо, порвати всі зв'язки зі світом, в якому живеться так незатишно. Нереальність такого плану ясна і самому Холдену. Він може знайти лише символічну формулу своїх прагнень. Він уявляє собі величезне поле жита, де на краю прірви грають діти. Він, Холден, єдиний дорослий на цьому полі. Він єдиний, хто може врятувати і рятує дітей від падіння у прірву. «Автор строго слідує логіці характеру Холдена, тільки підводячи його до пошуків відповіді на« кляті »питання, але самі пошуки з'являться лише в більш пізніх творах Селінджера разом з більш дорослими героями», - вважає Ю. Я. Людський (Людський Ю. Я. Указ. соч. с. 196). До кінця роману стає особливо ясно, що великим світу Холден може протиставити лише світ дітей, яких до того ж потрібно охороняти від дорослих. Діти - предмет особливої уваги Селінджера і в багатьох інших творах. Вони ще не зіпсовані. Але буквально на кожній стіні їх чекає цілком реальна (і в той же час символічна) нецензурна напис, а Холден (і разом з ним Селінджер) не можуть, хоча і пристрасно бажають, стерти ці написи. Отже, боротися з огидним нього світом Холден не може. «Він крихкий і слабкий. Він сам частина світу, який заперечує. Його руки зв'язані не тільки причетністю до нього, не тільки особистою слабкістю, але і розумінням або скоріше відчуттям, що перед ним не окремі гидоти а море лих. «Будь Хоч мільйон років у розпорядженні, все одно не зітреш матюків на всіх стінах у світі. Неможливе це справа...

Завдання для самоперевірки

1. Хто автор слів, що є назвою роману?

а) Е.Гемінґвей;

 б) Р.Бернс;

в) Дж. Байрон.

2. Скільки років має головний герой?

 а) 18 років;

б) 14 років;

в) 16 років.

3. Місце дії в романі:

а) Нью-Йорк;

б) Вашингтон;

 в) Лондон.

4. Як Голден ставиться до автомобілів?

а) Захоплюється;

б) не любить;

в) байдужий.

5. Які почуття викликають у Голдена подарунки?

а) Сум;

б) радість;

в) байдужість.

6. Як Голден ставиться до жінок?

а) Зневажає;

б) вони йому подобаються;

в) байдужий до них.

7.  За що Голден любив музей?

а) Там все залишалось на своєму місці;

 б) за цінні екс­понати;

в) він цікавився історією людства.

8. Хто є виразником авторської позиції?

а) Фібі;

б) Еклі;

в) Голден Колфілд.

9. Яка форма твору?

а) Сповідь;

 б) лист;

в) розповідь.

10. Причина, з якої Голден не встигає в школі:

а) Слабкі розумові здібності;

б) йому здається без­глуздою мета, заради якої вчаться інші;

в)його хворобливість.

11. Яке значення слова «конформізм»?

а) Бажання бути корисним;

б) протест;

в) присто­совництво;

12.  Справжнє життя для Голдена:

а) Гуманна діяльність;

 б) егоїстичне використання цінностей, зароблених батьком-адвокатом;

в) бунт про­ти егоїзму дорослих.

Дати письмові відповіді на запитання

1.  Про який час йдеться у творі?

2.  В якому оточенні живе головний герой твору?

3.  Чому він відчуває себе самотнім, і хто в тому винен?

4. Як ви ставитесь до такого поводження Колфілда: пускає дим від сигарети в обличчя співбесідниці, позі­хає, коли вчитель дає йому дружню пораду?

5. Які стосунки в нього з товаришами?

6.  Чому у головного героя твору стався нервовий зрив?

7.  Які риси характеру Голдена Колфілда приверта­ють увагу сучасних підлітків?

8.  Від якої «страшнючої прірви» хотів би Голден рятувати дітей?

9.  Яким, на вашу думку, міг би стати Голден Кол­філд через 10 років?

10.  Кому належать слова: «Незрілій людині влас­тиво те, що вона прагне благородно вмерти за свою справу, а зрілій — що вона прагне покірно жити за­для своєї справи»? Яке ваше ставлення до цього твер­дження?

Звернення сучасного читача до Голдена Колфілда.

Ти, Голдене, мрієш стерегти дітей над прірвою в житі. Напевне, Голдене, ти — майбутній учитель! Можу сказати, що, закінчивши школу у 16 років, теж не знала, що робитиму далі. Врешті-решт я стала учи­телем. Можливо тому я і почала думати, що вчителями стають ось такі неприкаяні індивідууми — вони дуже добре знають, як не треба жити і чого не треба робити в цьому житті. Але коли йдеться уже про них особис­то, з'ясовується, що у цьому пункті вони не відрізня­ються особливою компетентністю, а простіше кажучи, не можуть влаштувати власне життя і опиняються за учительським столом.

І єдина різниця між нами у тому, що твій образ — «над прірвою в житі» — абстрактний. У реальності ж турбота про дітей обертається додатковою відповідальністю і, на жаль, найчастіше різким неприйняттям та­ких, як ти, Голдене, дітей.