Вірші членів гуртка "Сузір'я"

 Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність. Саме такі завдання ставить перед собою літературна студія «Сузір’я», яку я оточую. Мета її діяльності — розвиток творчих здібностей, формування поетичного смаку, уміння працювати зі словом, засвоєння основ віршування. І як результат — обдаровані діти, які чують, як шепоче дощ, співає квітка, сміється небо, тому й можуть говорити про прекрасне не буденно, а римованими словами.
Як народжується її величність Поезія в юних серцях? Цього ніхто не знає. Іноді  члени гуртка «Сузір’я» кажуть, що вірш приснився або Муза підкралася так непомітно, що нема на чому записати, тоді вони пишуть на зошитах, навіть на руках або ж запам’ятовують. Як би там не було, але те, що до них приходить прекрасна Муза Поезії, вічно молода й юна, як наші студійці, це прекрасно, це — подарунок долі !

Обдаровані літературною творчістю

         
Із досвіду роботи 

                       

                            Самініної Олени Вікторівни

Літературно обдаровані учні – це талановиті діти із особливими творчими можливостями та інтелектуальним потенціалом.
           Я, як керівник гуртка,  «Сузір’я» головним у своїй роботі з творчо обдарованими дітьми вважаю пошук оптимальних методів і прийомів активізації їх образного мислення, зокрема засобами художньої літератури, розробку  системи творчих вправ і завдань; формування у їхній свідомості прагнення до успішної самореалізації.
            Програма літературного гуртка спрямована на формування в учнів образного мислення, засвоєння норм грамотності та культури мовлення й письма, збагачення внутрішнього світу школярів, розвиток інтелекту, естетичного смаку, уяви, фантазії, творчих здібностей, природних задатків, загальнонавчальних умінь і навичок.
         Вважаю, що в майбутньому літературно обдаровані діти – це письменники, літературні критики, спеціалісти у галузі філології, науковці. Це наша інтелектуальна творча еліта, яка впливатиме на культурний розвиток суспільства, визначатиме його орієнтацію на моральні й духовні цінності.
        Учні, вірші яких представлені на конкурс, є декілька років поспіль  активними учасниками гуртка «Сузір’я». 

                                 Бажаємо  їм успіхів !

Творчі роботи учнів

Творческая    характеристика   Юлии      Ковалевой

Родители назвали меня Юля, это значит «пушистая, кучерявая», что полностью соответствует, как и внешности, так и характеру. Среди множества моих увлечений, таких, как конный спорт, кукольный театр, фотография, музыка, филология, журналистика, туризм - больше всего времени у меня занимает литература. Я пишу стихи, прозу. Конечно, в выборе литературного направления на меня  повлияло творчество  многих авторов(Пушкина, Некрасова, Гюго, Достоевского, Толстого, Вишневского), творческие личности  учителей моей родной школы. Всего, у меня около 150 стихотворений  и 35 произведений в прозе. Писать стихи я начала ещё в 8 лет – за это время менялось многое: форма, структура, композиция, тематика. Главная моя цель в поэзии - это показать достаточно тривиальные и обыденные вещи в новом свете, тем самым, изменяя, как и читательское, так и свое отношение к ним.

Не забывайте…

Я нарисую теплые края,
Я нарисую искренние лица.
Лишь для того, чтобы от всех людей
Ну  хоть какой-то совести добиться.
Я не могу сказать, как было раньше,
И спорить не хочу о том, что есть сейчас.
Я просто вас прошу - друг друга уважайте
И хоть немного думайте о нас.
Не буду обобщать, грести всех под одну гребенку,
Но все родители должны не забывать
О том, как уделить внимание ребенку.
Да, выросли давно мы из тех лет,
Когда в любви и нежности нуждались,
Но вы - родители должны не забывать,
Что ведь в душе мы все еще детьми остались.
И дело не в игрушках, книгах и питании,
А в обыкновенном человеческом внимании.
Прошу, не забывайте вы о детях,
Пусть даже взрослые сейчас уже они.
Поймите правильно, ведь всем на этом свете
Порой не достает родительской любви!

Мне Август рассказал…

Мне Август рассказал однажды,
Что горд он жителем Днепра.
Что даже в пору летней жажды,
Когда желтеет, вянет каждый,
Всё буйство красок, вся игра,
Все листья, все цветы и травы,
Как будто созданы для славы.
Ну как ей можно не гордиться,
Моей арбузною столицей?
Ноябрь как-то мне сознался,
Так, между прочим, - город мой,
Для мореходства  создавался,
Торговый порт, пустой, стальной…
Прошли века – все поменялось:
Херсон – курорт у двух морей.
Издалека - одно осталось –
Звенящий гул от якорей…
Февраль спросил, я отвечала:
«Замёрзший Днепр видала ты?
Дыханьем теплым согревала
Под снегом первые цветы?»
Мне в этом городе не страшен
Мороз и снег. Здесь так тепло!
И пусть от них белым-бело,
И пусть всё глухо замело,
Херсон зимой – рисуй картины!
А уж весной (сознался Май),
Полным-полно цветов, малины.
Одна работа – собирай!
Манит приятным ароматом
Домашний хлеб, домашний квас.

 Он ждет туристов, ЖДЕТ ОН ВАС!
Хоть жизнь нам, собственной персоной,
Несёт сюрпризов, что не счесть -
Родиться для мня в Херсоне -
Всегда была большая честь!

Есть люди…

Есть люди, больные небесной простудой, 
С холодными пальцами, свежестью лилий, 
Сливаясь с фарфоровой, белой посудой, 
Сливаются с тонкостью света и линий. 
Есть люди, зашитые плотно в футляры, 
Отчаянья дети, сарказма и смеха, 
Но даже ученые, даже фигляры 
Считают, что нежность - порой не помеха. 
Всем людям, известно, даны ощущенья, 
И чувств разношерстных, и мыслей плеяда, 
Свобода, дыханье, грехов отпущенье, 
Душа под поношенным, грязным нарядом. 
Судить однозначно – нелепо и глупо, 
Хотя однозначного в мире немало. 
Как жаль, что мы мыслим и чувствуем скупо, 
Что наша любовь новизну потеряла.

Осенние гастроли

Вытрепан вечер кленовыми косами,
вычесан гребнем холодных ветров...
Вновь замывая следы прежней осени,
заспанный дождь бесконтрольно суров...

Утро швыряется листьями рыжими,
в клочья туман раздирая по швам...
В небе ,остывшем над острыми крышами,
порванных туч мельтешат кружева...

Поздние яблоки так и не собраны,
мокнут скамейки, скучая в садах...
Стаи давно откричали "до скорого!"
Северо-западный рвёт провода...

А поезда убегают по-прежнему,
также простужен знакомый вокзал...
Осень бунтует разгульно-мятежная...
Город от долгих гастролей устал...

Рецензия  на стихотворение  Ковалевой  Ю.

 « Осенние гастроли»

Какая она, осень, какие они, «осенние гастроли» …? Что скрывается за «швыряющимся утром»  и  «вытрепанным кленовыми косами вечером» ?

Тайное тепло, огонь, ещё не открытый взрыв эмоций и чувств?

    Осень! Неразгаданная, непостижимая, бесконечно прекрасная осень, обволакивающая весь мир своей тайной, магической силой, взрывом эмоций и ярких  зрительных образов.

    Читая это стихотворение, чувствуешь некоторую грусть на душе. Принято считать, что осень – время покоя, время ухода и прощания, но у автора осень наполнена резкими контрастами, взрывами  метафор, эпитетов  и олицетворений. Складывается впечатление  невидимого, но стремительного потока  красок и  солнечного света. Любые явления природы, будь то дождь или утро, под пером автора становятся необычными,  похожими  на живое существо.

 Метафористическое название  стихотворение, впрочем  как и  сам язык поэзии ,в котором каждое  слово метко, полновесно , настраивает на глубокое понимание  происходящего вокруг.  «Осенние гастроли» слишком безжалостны, они  забирают у людей и свет, и рыжие листья, и  солнце, остается только верный спутник осени- «северо - западный ветер» , который неистово «рвет провода»  и «простуженный вокзал».

 Представление осени десятиклассницы основано на приёме синтаксического сгущения. В тексте сливаются   воедино различные средства художественной выразительности: эпитеты – синтетические («порванных туч, кленовыми космами»),  простые (« холодных ветров, поздние яблоки»), сложные («северо – западный »), цветовые («листьями рыжими »);  необычные метафоры («скамейки скучают, поезда убегают»); олицетворения («утро швыряется, осень бунтует»).

 Перекрестная рифма и трехсложный размер дактиль придает особую мелодичность и напевность стихотворению.

Своеобразие картины «осенних гастролей»  и  всего осеннего пейзажа поражает воображение своей простотой и неповторимой изысканностью, что крайне редко встречается не только в нашей жизни, но и в мире искусства.

                                          Рецензию  выполнила  учитель мировой  литературы Саминина Елена Викторовна

 ВАСЬКІНА АНАСТАСІЯ, УЧЕНИЦЯ 11-б КЛАСУ

Анастасія не тільки мріє стати гарним журналістом, а вже зараз багато працює над собою, намагається постійно бути в гущавині подій, опановує нелегку письменницьку та поетичну  справу. Свої перші твори Анастасія написала в 9 років.  Анастасія  намагається осягнути проблемні питання існування людини, шукає відповіді для себе у морі художньої літератури, хоча, мабуть, ніколи не забуде перший твір, який по-справжньому вразив її, — "Герой нашого часу" М.Ю.Лермонтова.
Свій вільний час Анастасія проводить у  мізичній  школі. А у важкі хвилини на допомогу дівчині приходить музика — романтичний  німець Бетховен і замріяний земляк Прокоф'єв. 

Рідна земля

Два кольори у прапора,
Як долі два крила.
Щасливо їх поєднує

Херсонщини земля!

Дзвенить колосся стигле –
Намисто золоте ,
Від золотого сонечка
Всі сили зібрали.

У двох морях хвилюється
Блакитна течія,
І синій вітер мчить у степ,
В лілові небеса.

Блакить та золото --
Одвічні кольори.
Вони про славу спів ведуть
Та кличуть  нас в далеку путь!

Моя  маленька  Батьківщина!

Коли мені про Батьківщину кажуть,
Найперш за все згадаю рідний дім,
Мою малесеньку кімнатку,
Каштан квітучий під вікном,
Яскраве сонце, тепле море,
Широким степом довгий шлях,
Тополі, що біжать навколо,
Коли  ми їдемо в автах;
Веселий посміх любих друзів,
Та мову вчителів моїх,
Долоні мами, щирість тата,
Бабусі сивої пиріг.
Тут я  живу і жити буду!
Тут рідне все і все моє!
Тут серце, мрії, вільний подих,
Минуле славне та майбутні дні!

Добрий вечір

Добрий вечір нашому народу!
Хай дарує молодицям вроду,
Принесе хай хлопцям силу , шану!
Буде жито, буде мед  духмяний!

А батькам не знати лиха й горя.
Хай хороша буде їхня доля,
Хай їх мрії у життя вростають,
Хай їх справи краще розквітають!

Хай би бізнес був у нас чеснішим,
Хай би влада була мудрішою,
Хай би люди були усі багаті,

І законі поважали свято!

Добрий вечір! Дай добра людині,
Щастя сім’ям , миру Україні!

ГРИЦАЙ  ОЛЕНА, учениця 11-Б класу

Из раннего…

МОЯ РОДИНА

Здесь раскинулись поля

И пшеница зреет.

Гнутся , гнутся тополя

Теплый ветер веет.

Пляшут тучки на  ветру,

Солнышко сверкает,

Над полями поутру

Ласточка порхает.

В рощах всех цветов не счесть,

Небо голубеет,

О весне давая весть

Ветер тихо веет.

                                                      Из раннего…

Утро на милой херсонской земле

Птичка щебечет в глуши,

Блещет роса голубая,

Тихо поют камыши

Нежные песенки мая.

Ночь растворилась во мгле,

Сонная дымка блистает…

Утро поет не земле

Нежные песенки мая.

Яркое солнце встает,

 В росах лучами играя,

Небо над нами поет

Нежные песенки мая.

                                                  Я люблю…

Я люблю в степи рассвет,

Маков колыханье,

Ковыля седой привет,

И пшеницы колыханье.

Зорьку  в плавнях я люблю,

Камыши тугие свечи,

Грациозных цапель танец

На стекле пруда под вечер.

Жаркий полдень я люблю,

Южной ночи тесный полог,

Шлях Чумацкий , что пролег

Над земным, искрист и долог.

Солнце ясное люблю,

Что взлетает ввысь сквозь тучи…

Край Таврийский, милый край,

                                Нет тебя милей и лучше !

                     Платонова Анастасія , учениця 11 класу

РОДНОЙ ГОРОД

Херсон, мой город  ты родной,

Я родилась здесь и живу,

Ты будешь вечно молодой,

 Я песню о тебе спою.

Знакомо здесь мне все до слез,

     И Днепр, и школа, и «Кристалл».

 Здесь место моих детских грез,

  Ты , город, счастьем моим стал.

Ты очень стар,  но ты – герой

И был нам символом всегда.

Гордимся , город, мы тобой,

Пусть славу сберегут года.

Віночок

                            Я пліту віночок

                            Із жовтих кульбаб,

                           Сонечко засєяє у мене в руках!

                           Короноє з’єднає

                           Кленові листочкі,

                          В барвисте, ясне коло

                          Вплітаю квіточки!

                         Це – рідний наш віночок

                         Української краси,

                         І оберіг, і кращий

                        Знахар людської душі!

                          Весь рік його шаную,

                          Бо він – саме життя.

                          Безсмертя нам дарує

                          Любов, Надію, Віру

                          І шлях для майбуття !

                                Гайдученко Анастасія ,11 - Б клас

                                                            Слово пророче

                 Надворі запала тиша,

                               Лиш вітер листочок колише.

              Люди ідуть до хати

                   І тихо лягають спати

                      

                                  Завтра знову настане день,

                                І соловей заспіває пісень,

                                А люди зберуть пшеницю

                                     Духмяну спечуть паляницю.

                    Минатимуть дні і ночі,

                       І прийде слово пророче:

                         Люби свою землю,друже,

                             І будеш щасливим і дужим!

                                                         

  ЗИМА

               

                                   Коли взимку так сумно буває,

                                   Я виходжу і йду навпростець,

                              Там багато чого я пізнаю,

                                                Який гарний,той Майстер Творець.

                                  А як тільки я сяду на сани,

                                  То злітаю немов журавель.

                                       Там чудового стільки побачу:

                                            Сніг, Карпати, курорт Буковель.

Рецензія Самініної О.В. на вірші Анастасії Гайдученко

«Слово пророче»

       Кожну хвилину триває процес становлення нової української літератури. Майже щодня долучаються до творення сучасного літературного процесу нові імена. Відкривати поетичний чи прозовий доробок молодих талановитих  школярів– особлива приємність і відчуття, адже стикаєшся із унікальним світом автора, який ще вчора не існував, можливо, навіть і не підозрював про своє зародження десь у надрах єства свого творця, усвідомлюєш, що це лише початок - пошук чогось, може, значного й вагомого, справжню мистецьку вартість якого вкаже лише час.  

 Щирі непідробні почуття, глибока людяність є ознакою багатьох творів А.Гайдученко. Загалом — це чудові, світлі та  щирі вірші,  а поезія у цілому  є душевною та емоційно витонченою.

Вірші  А.Гайдученко традиційні за образністю й майже всі римовані, це придає особу мелодійність і співучість. В наш час ускладнених метафор і рубаного ритму верлібрів комусь вони здадуться старомодними. Проте, напевно, завжди більше буде тих, хто шукає в поезії відвертої розповіді про людські почуття – які в основі своїй ті ж самі, що були й тисячу, й дві тисячі років тому:

                                        Люби свою землю, друже,

І будеш щасливим і дужим!

Природа та людське буття тут зв’язано в єдине ціле. Автор закликає любити свою землю,природу,прожити своє життя гідно і протистояти всьому руйнівному в житті.

«Зима»

    Для ліричного самовираження  авторка майстерно використовує різні складові поетичного слова: промовисту деталь природи, порівняння, образ, та найчастіше в неї — це життєві реалії. Інколи у своїй простоті вони більше скажуть читачеві, ніж якась лірична сентенція. Все це виражає досить   значний інтелектуальний    розвиток автора.  

 У цих та інших віршах збірки відчувається простота мови, емоційність,  ясність думки, бажання злитися з природою.

Вірш починається сумним настроєм від того дива,яке подарувала нам природа. Але зима не лякає ліричну героїню холодам , а навпаки, бачучи красу природи, її душа  «немов журавель» поринає у  чудову атмосферу чарівниці-зими.

Талант  Анастасії — унікальне поєднання лірики, народної мудрості, любові до рідної землі.

Не має жодного сумніву, що  вірші знайдуть свого читача. Залишається побажати авторові творчої наснаги і праці над новими текстами!